Розділ «Книга друга Воскресіння Люцифера»

Мара — Марі,

Зоря — Зорі,

Пливуть лелеки угорі...

В далеку путь

Вони несуть

Дитя нове і Нову Суть!..

Сонячнокосе диво щезло з екрана, назвавшись Березою. Потім з прощальними словами виступили одне за одним решта втікачів — Полин, Секвойя, Дуб, Лілея, Ломикамінь, Мальва. Слов’янські, індіанські, монгольські, ефіопські лиця. Чорні, зелені, сірі, блакитні очі. Палкі, нестримні рухи, нездоланна певність, а разом з тим — смуток прощання.

Речислав, забувши про те, що перед ним екран, не стримався й закричав:

— Куди ж, куди понесе вас божевільне рішення? Бідолахи, невже ви гадаєте, що Таємничий Космос — то іграшкові лабіринти у Містечку Розваг?

Ніби відповідаючи на його докори, останній з хлопців, котрий назвався Ломикаменем, спокійно й розважливо сказав:

— Ми розуміємо всю авантюрність задуму. Мова йде не про космічну прогулянку. Ми воліємо осягнути принципово нову Реальність, в якій суб’єкт і об’єкт злилися б воєдино. Земні традиції не дали нам такої можливості. Техноген — повністю полонив виробничі сили розуму, став диктатором пізнання. Мистецтво стало відчуженим баченням відчуженого світу. Сільське господарство ввійшло в антагонізм з Живим Тілом Планети. Ми захопилися монокультурою злаків, а тим самим убили гумусний організм Біосфери, розгромивши Едем — Єдиний Сад Землі. Відновити Едем в цьому світі неможливо.

Батьки, ви, безумовно, будете дорікати нам, що ми не лише без дозволу захопили експериментальний космо-крейсер, генетичні запаси сотень представників флори й фауни, деякі лабораторні пристрої та реактиви... а й не Лишаємо орієнтирів мандрівки. Знаємо — спробуєте розшукати нашу групу. Сподіваємося, що цього не станеться. Одне обіцяємо ще й ще раз — твердо, щиро, якщо знайдемо достойний плацдарм для Нової Віти — дамо знати Рідній Землі.

Жалкуємо, що не попрощалися з Раданом — улюбленим Учителем. Для нього кілька слів про узгоджене нами Правило Прориву. Він збагне...

Перше. Узгоджена історична «реальність» — апендикс Буття, нерозв’язний алгоритм. Еволюційна задача, над розв’язанням якої ми б’ємося багато віків,— не має відповіді.

Друге. Ця «реальність» використовує мізерну частку сил і потенцій того, що ми звемо Тілом, Єством. Всього кілька відсотків.

Третє. Все інше — в розпорядженні інших модусів та векторів Буття, що їх ми звемо інтуїцією, інстинктом, мріями, сновидіннями, проскопією, ретроскопією, ноосферою, психосферою, духосферою тощо.

Четверте. «Улюблена» людством «історична реальність» «склеюється» чим завгодно: релігією, наукою, історією, традиціями, забобонами, національними чи містичними звичаями тощо. «Клей» не має значення: може бути плюс, мінус, темний, світлий, етичний, антиетичний, жорстокий, ліберальний (аби тримав купи учасників «реальності»).

П’яте. Збагнувши це, наша група поставила завдання: «розклеїти» апендиксну реальність, а таким чином визволити себе і тих, котрі захочуть повторити шлях втечі.

Шосте. Аналіз відомих історичних експериментів (релігія, йога, наука, філософія, досвід техногену) показав, що колективний вихід неможливий.

Сьоме. Потрібні мінімальні групи для монолітного усвідомлення виходу. Ми обрали число дванадцять. Додекаедр. Священний кристал Матері Світу, Очевидно, древні мудреці знали таємницю цього числа.