Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Яку, власне, Муся одразу ж і відібрала:

– А це вам більше не знадобиться!

– Для дезінфекції, лікарю! – благально мовив Крапка.

– Зараз розпочинається вечеря – там і продезінфікуєтесь. Але не більше ніж п’ятдесят грам! І – востаннє! Обіцяєте?

– Обіцяю, лікарю… – похмуро пробурмотів Крапка.

І сумним поглядом простежив, як Муся, відчинивши віконце, рішуче кинула фляжку в безодню.

На вечерю до салону вони увійшли разом.

Усе як годиться: «чоловік» ніжно підтримував «дружину» під ліктик. Відсунув стілець, дочекався, поки вона сяде, поцілував руку і сів сам.

Любо-дорого дивитись!

Муся огляділа публіку. Усе було як і минулого разу.

Тихо награвав на роялі шансоньє, в кутку сиділи картярі.

Серед присутніх були навіть княжна Анастасія, очі якої ще червоніли від недавніх сліз, і Ольга з розпухлим з тих же причин носиком. Тобі, спущений з рук, тихо гриз ніжку стола.

Гості поволі стікалися до зали.

Режисер з оператором продовжували фіксувати події.

Поетеса Зінаїда пихкала димом в обличчя модного письменника.

Прекрасна Ванда вчила дам вирізати орігамі.

– Тільки-но уявіть… – шепнула Муся Олексію. – Десь там унизу, в льодовні, лежать два небіжчики. А тут – музика, сміх…

– Ну, для них, – Олексій кивнув на присутніх, – не два, а один небіжчик! Смерть якого вважається нещасним випадком. І, до речі, погляньте: мадам Шток та її синок за своїм спорожнілим на один стілець столиком досить вправно орудують виделками…

– Так, працюють закони самозбереження, – згодилася Муся, поглядаючи, як мадам розправляється з біфштексом, із якого сочиться червона рідина. – Як писав Огюст Конт: природні закони суспільства треба вивчати на наукових засадах…

Олексій здивовано скинув брови.