Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Розіклала перед Олексієм і інші аркуші:

– А це – звідси, з пароплава.

– Ого! – посміхнувся Олексій, роздивляючись аркуші. – Кримінальна технологія в домашніх умовах. Але відбитки досить непогані. Та ви просто молодчина!

Муся не втрималася, докорила:

– У-у… А ви мене клептоманкою обізвали…

– Уклінно прошу вибачити! Але ж ви поводились як…

– Що? – скинула брови Муся.

– Мовчу, мовчу. І рибонькою більше не називаю, як ви помітили.

– Так отож! Продовжую. Ці відбитки – лише те, що встигла. Усі вони підписані. Але… – Муся зашарілася, боячись виказати свою некомпетентність. – Але я ще не дуже добре знаю, як правильно звіряти. О, хвилинку!

Вона кинулася до тумбочки, дістала звідти книжку і почала гортати, бурмочучи собі під ніс:

– Десь тут було… Так-с… Здається, це там, де доктор Шерл… знаходить украдену амфору. Зараз, зараз…

Муся зашурхотіла сторінками детективу.

– Там якраз є сцена, де Міхрютку звинувачують, що він графиню пограбував. А то був її коханець, пройдисвіт Арнольд. І доктор Шерл якраз у цій сцені звіряв капіляри… Ой, тобто папіляри… І… і…

– Який іще Міхрютка? Яка графиня?! – зморщився Олексій. – Чим у вас голова набита, рибонько?!

Олексій вихопив у неї брошурку, кинув на ліжко і чим скоріш, аби дівчина не отямилась, почав пояснювати, тицяючи олівцем у Мусині аркуші:

– Ось дивіться. Папілярний візерунок мусить повністю співпасти на двох об’єктах. Тобто відбиток з клавішів та бокалу має співпасти з відбитком, який ви взяли тут. Як бачите, у вас тут їх з десяток. Звіряти треба всі. І дуже уважно. До речі, по першоджерельному відбитку можна судити про стать, вік і навіть особливості поведінки клієнта!

Муся підсунулась так близько, що торкнулася головою його плеча.

– Невже?!

– Так, – сказав Олексій, ніяковіючи від цього дотику. – А ще якою рукою і з яким натиском він торкався предмету, яка їхня локалізація і чи має він якісь фізичні особливості. Але нині досить важко просунути це вчення в практику. Хоча Георгій Михайлович Рудий писав про це сім років тому… – додав він, відчуваючи на своєму обличчі її пухнасте волосся. – Власне, то так… Вам це не потрібно. Ви ж свого Шерла обожнюєте з його Мі… Міхрютками.

І одразу зрозумів, що зайве ляпнув.