Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Приберіть язик! Так мені незручно!

Плюнув спересердя Іполит Вікентійович, почервонів мов рак і, докірливо хитаючи головою, пішов з горя пропустити чарочку до салону.

– Та це одна секунда, страхопуде! – продовжувала боротися з Олексієм Муся.

Нарешті той змирився, затих і покірно роззявив рота.

Муся з полегшенням зітхнула і почала розглядати наданий їй плацдарм.

А скориставшись мовчанкою пацієнта, нарешті змогла і сама взяти слово:

– Отже, що у нас виходить? – заговорювала зуби пану околоточному, нишпорячи в його роті обценьками. – А виходить наступне: Айзен, за вашими ж словами, – не крутіться! – шпигун і має відношення до крадіжки креслення в Києві.

Олексій відчайдушно затрусив головою.

– Хвилиночку – знайшла, зараз підчеплю! Далі: петербурзький убивця теж поцупив креслення. І обоє вони опинилися на цьому пароплаві…

Олексій відштовхнув її руку і гаряче додав своє:

– Ми маємо справу не просто з убивствами. А з державним шпіонажем! Два креслення мали «возз’єднатися» тут і…

Муся, і бровою не повівши, знову запхала обценьки йому до рота – надто дуже їй кортіло самій висловитись:

– …і передані якійсь третій особі! Інакше – навіщо сюди їхати? Сидіть смирно!!!

І рішуче смикнула обценьки.

Олексій скрикнув, скочив зі стільця, схопився за щоку, пробурмотів:

– А Шток… Певно, він теж заходив до Айзена…

Він задоволено намацав язиком порожнє місце і додав:

– Але вбивця не він. Він лише кредитор. Дякую! Здається, попустило…

– Прошу! – весело відгукнулася Муся, переможно тримаючи зуб в обценьках. – Знайдемо вбивцю Штока – знайдемо і креслення!

Олексій кивнув і взявся за свою фляжку.