Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Проте більш затишна, більш придатна для роздумів, котрі вода народжує.

Але й для злочину – саме те місце!

Петро Шнур давно чекав ось так Мусю заскочити – саму-самісіньку, без жодного свідка.

Вийшов з-за рогу, мотузку на обидві руки накрутив.

Тихо-тихо почав підкрадатися до закляклої над бильцями перил Мусі.

Згадав, як ця дівка у шкільній сукні з білим комірцем перед судом свідчила: показувала відбитки з його мештів, котрі в квартирі убієнного ним товстосума знайшла.

Якби не це, гуляв би собі далі, панство ножичком би лоскотав.

Прийшов твій останній час, паскуднице!

Три кроки лишалося до тонкої шийки.

Та не судилося їх зробити.

Зненацька вискочив до неї якийсь покидьок, на чаплю схожий.

Вискочив, кричить:

– Це як же, Мар’є Матвєвно, розуміти?! Дозвольте поцікавитись, чому ви підозрюваних без мого відома відпустили?

Шнур мов миша шмигонув за ріг, плюнув, чорта пом’янув і розтанув у темряві.

– Хто тут головний?! – не вгаває Іполит Вікентійович.

– Звісно, ви… – потупила очі Муся. – Але я вас від жахливої помилки врятувала. Так би мовити, взяла відповідальність на себе! Мені то що? А от вами татусь був би дуже незадоволений.

– Це ж чому? – стишив натиск Іполит.

– Ох, Іполите Вікентійовичу, – докірливо захитала голівкою Муся, – ви мені, нерозумній, на слово повірили і трьох невинних заарештували. Шерсть собача, котра вовною з пледа виявилась, – маячня суцільна. А купчиха взагалі тут ні до чого! Усі вони пані поважні. Я вас від скандалу вберегла! Та ще й вибачилася – за вас.

– Знущаєтесь, Мар’є Матвєвно?

– Та що ви, голубчику мій! – лагідно і невинно каже Муся. – Бувають і в мене помилки. Але я вам зараз щось більш важливе скажу…