Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Ну, і що там казати, сам обер-поліцмейстер посприяв, аби справу закрили, адже той конверт-подарунок від поважного посла вже на будівництво нового маєтку пішов.

Розжалували успішного сищика в околоточні.

Живи собі, кишенькових злодюжок впольовуй – така твоя доля.

Отака, рибонько, історія…

…Коротко і навіть у деяких епізодах не без гумору повідав Олексій Мусі цю історію семирічної давності.

Звісно, без «рибоньки» таки обійшовся. Та без зайвих подробиць.

А так, між іншим, ніби про когось чужого переповідав.

Вони на нижній палубі стояли, повітрям дихали.

Розповів із тих міркувань, що якщо разом вирішили за справу взятися, мусять знати одне одного краще.

Надовго замовкла Муся, вдивляючись у синю воду з білими баранцями на гребенях.

Розчулив її Крапка до сліз.

Хотіла було сказати йому щось добре, щось таке, що мусить чуйна дівчина чоловікові сказати в такі хвилини.

А до голови усяка дурня полізла. Про Айзена, про пожежу, про теку з документами і трохи – про ту жінку, що такою страшною смертю загинула ні за що ні про що. Через любов!

Поглянула на Крапку – чи вартий він того. Гмикнула.

Поплескав її по плечі Олексій і пішов собі до каюти.

Замислилась рибонька.

Ну і нехай подумає.

Може, подорослішає.

Та й самому наодинці лишитися хотілося, адже відчув, що вперше ніби попустило його, ніби легше стало на душі. Ні з ким же про це не говорив. А тут – на тобі! – розчулився.

Нижня палуба темна, гірше освітлена.