Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Приніс його Олексію Крапці, що вже мав добру репутацію і навіть опублікував пару статей про світовий шпіонаж і необхідність приділити більшу увагу спецслужбам.

Статейки, власне, пройшли поза увагою високого начальства.

Проте «чоловічок» їх опанував и прийшов саме до молодого сищика.

І почав Олексій Богданович рити, так би мовити, у приватному порядку.

І таки дещо нарив.

Зібрав теку і пішов з нею до начальства – доповідь робити.

Похвалили.

Дали день на те, аби весілля відгуляв.

І пообіцяли включити в таємну роботу, набагато вищу за діяльність звичайного сищика.

Про весілля що ж сказати?

Весілля – свято.

Справа почекає.

Певно, про весілля тобі, рибонько, було б цікавіше послухати.

…Ольга Сироп’ятко, донька колишнього Крапчиного начальника, давно на Олексія оком накинула.

Ще у Фастові, коли приходив юний красень до батька, Миколи Панасовича, чаю посьорбати та про справи погомоніти. Та й він, досвіду любовного не маючи, милувався ніжною дівчиною. І, як сирота, що давно хатнього затишку не мав, мріяв про надійний свій тил, де б вистеляла стіл білим обрусом вірна дружина, зустрічала б на порозі після служби. Покохалися, одне слово.

І все як у романах: батько проти!

Чи задля канцеляриста він доньку виховував?

Але як пішов Олексій угору по службі та ще й до столиці перебрався, то на смертному одрі дав таки благословення.

Весілля тихе було.

Обвінчалися в Михайлівському.