Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Убивця?

Крадій?

– Я… Я тут… – белькоче перелякана Муся, тягне паузу: що б таке вигадати.

Вигадала!

Нахиляється, непомітно шпильку з волосся виймає і тримає її переможно перед очима страшного напарника:

– Я тут шпильку свою загубила. Ось!

І йде в наступ своєю чергою:

– А ви тут, вельмишановний, навіщо?!

Той теж розгубився не на жарт.

– Так я… Прокинувся – бачу: вас немає. Шукати пішов! Так і подумав: певно, рибонька моя щось у цій каюті загубила…

– Я вам не ри… – не може вгамуватись Муся, надто прозивалка ця солодка їй не подобається.

– Не спиться? – уїдливо продовжує напарник. – І що це за вигляд для заміжньої пані, га?

Муся спам’яталася, що стоїть у пеньюарі, засоромилась.

– А ви… ви, до речі, дійсно огидно хропите, – відказує. – От і не спиться!

– Прекрасно! І ви по каюті убієнного вирішили прогулятися. Дивне хобі у такої юної особи.

– А ви, певно, у пана посла щось поцупити прийшли, – парирує Муся і непомітно перстеник до мереживної кишені кладе. – Похвальне заняття, пане акторе!

– Ну то – на вихід? – каже той і знову їй руку бубликом складає.

Чмихнула Муся, сама з каюти прожогом вискочила.

Олексій – за нею.

– Неправда ваша, – каже ображено. – Хроплю, лише коли вип’ю…