Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Капітан увесь біліший за біле, шепоче:

– Панове, благаю, не треба галас вчиняти! Перший розважальний круїз! Гості не повинні дізнатися! Благаю!

– А що ви пропонуєте? – питає Олексій, роздивляючись небіжчика.

– У нас тут один… поважний пан на причалі підсів – якраз у цих справах: слідчий з розшукового відділу. Я йому доповідь представлю! А гостям, благаю, ані слова. А не то всі на наступній зупинці ж повтікають! Компанія і без того у боргах…

– Що ж, – поважно відказує Олексій, – у цьому є сенс. Тільки тіло треба звідси винести – чотири дні воно не витримає на спеці…

– Так, так, – киває капітан, – ми його до льодовні віднесемо – там у нас м’ясо, ох, вибачте, зберігається…

– Добре, – каже акторчук і тим огидним тоном, котрим із Мусею розмовляв, додає: – Тільки ви вже, пане капітане: послуга за послугу!

– Що ви хочете? – нашорошився той.

– Супружниці моїй – кожен вечір пляшчину шампанського до каюти. Раз. А мені – горілочки… Два.

Муся презирливо чмихнула, от же ж хамло!

– Як скажете, пане акторе! – каже капітан і до офіціанта: – Чув? Щоб так і було! І нікому – ані гу-гу!

Офіціант закивав і почав пляшки і бокали зі столу збирати.

Муся аж скрикнула:

– Нічого не чіпати!

Усі троє так і завмерли від несподіванки. А Муся зніяковіла і додає спокійно:

– Ну… От я у доктора Шерла вичитала, що… що на місці злочину треба залишати все як є. До… до з’ясування обставин.

– Це вона модного письменника начиталася, – поблажливо пояснює Олексій капітану. – Але в цьому сенс є! Ви маєте рацію, рибонько. Краще залишити все як є.

Ручку в лікті зігнув – Мусі подає.

Нічого їй не залишилось – просунула туди свою, як і годиться порядній дружині.

Вийшла, мов голодна після ситної вечері: багато чого розгледіти не встигла.