Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Доки той оговтувався, помчала до каюти і парасольку під ліжко запхала з думкою: нехай хоч ще раз спробує посягнути – вб’ю!

…Ранок видався рожевим.

Підсвічені лимонним золотом хмари висіли в повітрі, мов спущені на ниточках. На синіх хвилях гойдалися чорні, мов ієрогліфи, чайки.

А на верхній палубі стояла чарівна жінка в червоному кімоно і легких, розшитих бісером капцях на босу ногу.

І саме такий пейзаж – золоте море з чайками – малювала аквареллю на тонкому рисовому папері, припасованому до мольберта.

– Прегарна картинка… – замріяно прошепотів режисер оператору.

Ці дві ранні пташки вже стояли на капітанському мостику і зверху знімали, як прокидається пароплав.

– Звичайна стилізація. Я краще можу… – буркнув оператор.

– Я не про аркуш – про жінку! Зніми крупним планом.

А жінка вже вмочила пензлик в чорне – і по вертикалі малюнка попливли, трохи розтікаючись, химерні ієрогліфи.

До речі, не тільки кіношники поїдали пані Ванду Такіхасі вічком своєї «чарівної машини».

За скляними стінами салону вже поволі збиралася на сніданок публіка – з тих, хто виспався, не вживаючи на ніч зайвого.

Муся сиділа біля самого скла і теж спостерігала, як Ванда виводить на папері закарлючки.

А ще більше за тим, як розвивається довкола її ніжок червоне кімоно, як розсипається по плечах довге чорне волосся, не підібране в зачіску.

Чарівна пані нагадувала чайку: здавалося, ще мить – і вона злетить в рожево-золотий світанок. Уперше Муся пошкодувала, що немає в неї подруг.

А якби була вона, Муся, здатна на легке жіноче спілкування, то обрала б для себе саме таку, як ця малярка, що без усіляких умовностей капці на босу ногу одягає.

Тільки так подумала, як насупилась і відвернулась: до Ванди підходив її клятий напарник. Коли Муся до сніданку виходила, він ще спав, накривши голову ковдрою і підібгавши під себе свої довгі противні ноги.

А тепер вийшов, немов кіт на полювання.

Поглянув на сонце, чхнув.

Підбирається до художниці котячою ходою.