Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Отже, треба дізнатися, хто тут з молодих (а може, не дуже) жінок працює – у пральні, наприклад. Чи посудомийками. Але чи буде морський інженер-винахідник із посудомийкою знатися? А якщо це взагалі не жінка?! Адже обстановка в квартирі небіжчика якась… жіночна – меблі з викрутасами, штори грайливого кольору, не чоловіча обстановка.

Одне слово, роботи – непочатий край, а ще треба з себе дружину цього невігласа вдавати!

Опівночі почали гості з салону поволі по каютах розтікатися.

Чоловік липовий завіявся десь – і слава богу!

Офіціанти світло приглушили, прибирати почали. Розкланялася Муся з графом та князем, які до шинквасу запрошували, та й пішла собі спати.

У довгих коридорах світло теж тьмяним стало, за дверима – тиша.

Йде Муся коридором по м’якому килиму і бачить, що навпроти якоїсь каюти стоять двоє.

Капітан з офіціантом.

Дослухалась.

– …Пан посол наказав вечерю до каюти подати, – каже офіціант. – Двічі приносив! Стукаю-стукаю – марно… Ось третій раз прийшов, пане капітане…

– Може, заснув? – схвильовано каже капітан. – Але погано, що не повечеряв.

Побачив Мусю, питає:

– А чи немає в залі пана Айзена?

– Ані в залі, ані на палубі не бачила, – відказує Муся.

Їй той типчик, що на порозі з’явився, мов хмара, одразу не сподобався.

Посмішка холодна, зневажлива. Красень. Одразу подумала: «Вбила б!»

А тут аж затремтіла: а що, коли не одній їй така думка до голови впала?

Пройшла між капітаном та офіціантом, за ручку дверей узялася, натисла.

І двері відчинилися!

Озирнулася на капітана – і сміливо до темряви ступила.