Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

У чоло її привселюдно цмокає, сідає навпроти. На ніж в її руках іронічно дивиться.

– Не помітив, як ви встали, – каже. – Сподіваюсь, сни гарні бачили?

– Не ваше діло, – відказує Муся.

І так енергійно почала хліб мастити, аж крихти полетіли. Намастила, хотіла вже до рота нести.

– Спочатку чоловікові варто подати, – тихо підказує нахаба.

Муся розлютилася, але згодилась: так, вони ж тут – пара.

Кинула бутерброд на його тарілку.

Каву налила.

Він жує. Добре, що каву з блюдечка не сьорбає, а то від такого безкультурного всього можна чекати, манер ніяких.

– Так що ж все-таки, – каже, жуючи, – ви, рибонько, робили вночі в тій каюті?

– Я ж вам казала: за шпилькою ходила!

– Золота, певно, шпилька, – посміхається він, – якщо не побоялися…

Була б Муся менше вихована, плюнула б йому на той бутерброд!

Відвернулася, помітила, як до шинквасу Ванда Такіхасі йде, як на неї всі дивляться.

Ще б пак! Тут пані в кімоно не ходять. Та ще й у капцях на босу ногу!

Князь ледь шию не скручує. Купець язиком цокає, мов кучер який-небудь.

Фу, думає Муся, я завтра теж панчохи не одягну і корсет – ну їх до біса!

Олексій теж вбік красуні дивиться, каже нудним голосом:

– Піду, горілочки вип’ю…

І прожогом – до шинквасу, де Ванда лікер п’є зі скляного наперстка – теж неабиякий виклик зранку порядному товариству.