Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

У каюті один гасовий ріжок горів, тьмяно освітлював ліжко.

На ліжку – спиною догори – лежить той самий гер посол, але без сурдута – в самій білій сорочці. А в спині у нього ніж стирчить.

– О господи! Та він убитий! – картинно скрикнула Муся, як і годиться кожній юній і слабкодухій панночці, а сама думає: ну недаремно вона на цей пароплав потрапила! Можна сказати, їй справжня справа сама до рук попливла.

Убігли капітан з офіціантом – ледь не знепритомніли, руками замахали, повітря ротами захапали, слова мовити не можуть.

Поки до тями приходили, Муся обстановку роздивилася і, як писав її улюблений доктор Шерл, швидесенько на місцевості зорієнтувалася: довкола ножа майже немає крові – отже, встромлений він в уже мертве тіло. Це по-перше.

По-друге: на шиї видніється ледь помітний слід – такий самий, про який Іполит Вікентійович доповідав щодо вбитого інженера.

На столі (так само!) – відкоркована пляшка з вином і два бокали. Один – з надколотою ніжкою, ніби його хтось спересердя поставив.

На спинці крісла – сюртук. А що там біля ніжки диванчика-канапе?

Пляма якась…

Не встигла роздивитися, як офіціант першим опам’ятався, заквоктав:

– Ой, біда яка! Як же це?! Що тепер робити?

Капітан до дверей кинувся – аби зачинити, щоби раптом пасажири нічого не побачили, а в дверях уже Мусин напарник топчеться.

Принесли чорти!

Певно, теж уже спати йшов.

Входить нахабно, мов хазяїн.

– Що тут відбувається, панове?

Побачив мертвого посла, підбіг, схилився, на шиї артерію намацав і каже:

– Та він мертвий! – і до Мусі обернувся: – А ви, рибонько, тут яким чином?

– Я вам не ри… – було розгнівалася Муся та вчасно язичка, прикусила, питає: – А ви?

– Я вас шукав, – каже напарник. – А що тут сталося, капітане?