Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Знаю, знаю, – ще улесливіше каже генерал, – справа не з легких. Але якщо зробиш – обіцяю в сватанні посприяти. Адже бачу, що ти не проти був би. Убережеш її від біди – то й вона твою пропозицію цього разу не відкине… До того ж…

І замислився, зібгавши в долоні телеграму:

– До того ж пароплавчик цей мене цікавить… Небіжчик наш теж туди збирався…

І як гаркне:

– Подвигів хочеш?

Іполит Вікентійович упевнено головою кивнув.

– Отже, двадцять хвилин тобі на збори! Кругом – марш!

…У вечірньому серпанку пароплав, що повільно пливе посеред ріки, схожий на ялинку новорічну – весь у гірляндах вогнів.

Вікна салону світяться м’яким жовтогарячим світлом.

На верхній палубі циганський хор тиху пісню заводить – багатоголосу.

Призахідне сонце осідає краплями в золотому і червоному намисті.

За скляними дверима салону, що на палубу ведуть, видно, як збирається в залі панство на вечерю.

Режисер з оператором знайшли гарний хід: крутять ручку свого апарата на палубі, крізь скло знімають «чарівний акваріум». Шукають нового слова у синематографі.

Потім змінюють ракурс – заходять до салону, аби гарненько гостей з порогу познімати.

У кадрі – весь цвіт поважного панства.

Княжна Анастасія з собачкою і служницею – та сама «скрипка», з тонкою талією, що в муаровій сукні була. Нині вона в червоній, схожа на тривожну троянду.

Пан, стрижений «еспаньйолкою», котрого мосьє Очінь міністром фінансів назвав (ну, то нехай так і буде!), з мадам Софі з «сахаретом» на голові.

Пані в чорній оксамитовій сукні, оточена служницями та черницями, – Лизавета Павлівна, удова цукрового магната з Житомира.

Сімейство ювеліра: Соломон Шток з дружиною Фірою Гераклівною, синком Жоржем та папугою в клітці.

Князь Кальнінь, граф Цимлянський, промисловець Іван Копито.