Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Це ви мене вибачте. Не знала, що він у вас такий тиран…

– Та ні! Кажу ж: ні! Це інший!

Муся розридалася, обіймаючи Ванду.

– Дорога сестро, – казала та, стискаючи її в обіймах. – У житті буває всяке. Знаю, на жаль, по собі. Усе минеться. Усе владнається. Я вас нікуди не відпущу. Я сама поговорю з ним. Вас ніхто більше не скривдить. Обіцяю. Вам треба відпочити, прийти до тями. Усе буде добре…

Вона обережно огорнула Мусю ковдрою, гладила по голові, мов дитину.

Муся розчулено схлипнула.

І несподівано з усією гостротою, котра вколола її серце, подумала, що вона ніколи не знала і не відчувала такого теплого материнського піклування.

…Олексій Крапка все ще бродив серед гостей, час від часу поглядаючи то на годинник, то на двері салону.

Звісно, від його навіженої напарниці можна було очікувати всякого.

Цілком вірогідно, що вона все ж таки вициганила у капітана іншу каюту і тепер спить собі спокійно, полишивши його напризволяще.

Вона така!

Що ж, можна обійтися і без неї.

Олексій підійшов до столика, де сидів князь із дружиною. Місце поруч із ними, де зазвичай вечеряла мадам Такіхасі, було вільним.

Щоправда, рештки шоколадної плитки і порожня філіжанка, що стояли на столі, красномовно говорили про те, що прекрасна Ванда була тут.

Олексій чемно вклонився поважній парі.

– Дозвольте дізнатися, це ваше? – запитав він, указуючи очима на шоколад.

– Це залишила мадам Такіхасі, – відповів князь. – Послалася на головний біль. Навіть шоколад не доїла…

– Можна мені забрати? – з глибоким хвилюванням запитав Олексій.

– Зробіть милість… – знизав плечима князь, намагаючись нічим не виказати свого здивування.

Олексій обережно взяв залишок плитки зі столу і відкланявся.