Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

Ні, вона не хоче залишатися в цій компанії!

Зібравши всі сили, Муся кинулась на Шнура, мільйон разів подякувавши невідомому доктору Шерлу за той рядок, де його герой, «склавшись удвічі, протаранив черево нападника власною головою».

Це була чудова порада!

Муся вчинила так само.

Та ще й ногою додала – прямо в коліно, за рецептом того ж Шерла!

Від несподіванки Петька і сам склався удвічі, охнув, ухопився за коліно.

А Муся кинулася до дверей, відмахуючись від нього все тими ж рятівними тушами.

Туші хиталися, немов у смертельному лісі здійнялася буря.

Ламаючи нігті, Муся відтягла важкі двері і стрімголов вискочила за них.

Але зачинити не встигла – Шнур був за три кроки від неї.

І Муся помчала лабіринтами коридорів до сходів, що вели нагору.

…Що думає миша, втікаючи від кота?

І чи думає взагалі, коли мчить, наштовхуючись на стіни, де немає жодної рятівної шпарини, відчуваючи лише одне: кроки смерті за спиною…

Десь на верхній палубі, в салоні, гупали сотні ніг і ніжок, витанцьовуючи черговий тур краков’яку.

А Муся, мов плавець, що втратив відчуття дна, все глибше занурювалась у лабіринти чорних і порожніх коридорів у пошуках сходів, якими спустилася сюди кілька годин тому.

За нею, кульгаючи і важко дихаючи, біг Шнур.

Нарешті Муся побачила залізні перетинки з перилами, почала дряпатися наверх, шаленіючи від думки, що двері можуть бути зачиненими.

Відчула, як Шнур ухопився за поділ сукні і рве її, стягуючи Мусю донизу.

З усієї сили Муся вдарила ногою в щось живе – обличчя чи плече, вирвалася і штовхнула двері.

Вони відчинилися.