Розділ «Ірен Роздобудько ПОДВІЙНА ГРА В ЧОТИРИ РУКИ»

– Так, точно! Ховається! Я його в перший вечір побачила. Сунув ніс до зали – і одразу заднього дав! Мабуть, злякався. Тепер не відкрутиться. Я його з-під землі дістану!

– Хто ж цей негідник? – поставив цілком риторичне запитання Олексій Крапка. – І за що він вам заборгував?

– Так германець той, ірод! Рік тому я його в нашій крамниці бачила. Прийшов перстень замовити, а розплатився лише чвертю від усієї суми. Я тоді ще Соломоші сказала, – мадам Шток красномовно стисла перед носом Олексія кулак, – що не слід віддавати такі коштовні речі за безцінь! А він: та то ж людина поважна – сам посол, віддасть! А виявилося по-моєму: дзуськи віддав! Ну нічо, мені віддасть!

І мадам рішуче почала збивати перед люстерком копну волосся, провела пуховкою по червоному обличчі.

– А розписка у вас є? – запитав Олексій, боячись, що пані Шток дійсно піде діставати Айзена, як вона сказала, «з-під землі».

Не міг же він зізнатися, що той посол лежить в купі льоду разом із її бідолашним чоловіком.

– Розписка? – знітилася мадам. – Дійсно, треба розписку знайти. А вона, певно ж, удома лишилася…

– Ну от і не поспішайте. Борг завжди за нею зможете отримати. Або – через суд.

– Через суд? – зраділа мадам Шток. – Це ви вірно кажете. Я йому ще суд влаштую!

Вона заспокоїлась.

Олексій схилився над її рукою, цмокнув, зітхнув із полегшенням і відкланявся.

Тепер він знав те, за чим приходив.

Треба було б негайно розшукати Мусю і продовжити звіряти відбитки пальців: чи лишилося в каюті Айзена «вітання» від Соломоші. Тим більше що, вислуховуючи мадам Шток, він непомітно поклав до своєї кишені несесер небіжчика.

Зовсім як Муся!

Не даремно ж кажуть – з ким поведешся…

Задоволений собою, Олексій спустився до салону, де гості вже сходилися на обід…

І почав виглядати Мусю.

Але на обід Муся не з’явилася.

Не було її і в каюті.

Певно, хоче показати всю глибину своєї образи, вирішив Олексій.