Розділ «Частина п’ята Два сонця»

— Що інакше? — всміхнувся маршал. — Пройдетеся по мені паяльною лампою? Але моє тіло не відчуває болю. Дивіться.

Він щосили встромив виделку в ліву кисть своєї руки, що лежала на столі, навіть не скривившись.

— Ми попрацюємо з вашою душею, — пообіцяв Гайдук. — Покажемо вам свято Возз’єднання. Щоб порадувати вас. А потім підсадимо вас на галуїн-форте. Який викликає жахливі видіння. Це страшніше, ніж ця виделка у вашій руці. Дамо вам прочитати медичний звіт про дію галуїна.

— А потім? — уже не так весело спитав Крейда.

— А потім організуємо вам зустріч із сараною шейха Омара. Кавунчик вам дамо херсонський і пустимо сарану в камеру. Видовище дуже захоплююче. Можу фільм показати.

Гайдук встав, стиснув у руці топірець.

— Прощайте, Іване Оврамовичу. Сподіваюсь, що в цьому житті ми більше не зустрінемось.

— А в тому?

— Сидітимемо в різних концтаборах. Я — під назвою Пекло. Ви — в Раю. З галуїном і галушками, — рушив до виходу Гайдук.

Крейда так і не витягнув виделку з прохромленої, прибитої до столу кисті. Вже коли Гайдук стояв у дверях, Крейда гукнув із відчаєм:

— Я піду на співпрацю. Але дайте мені зустрітися з сином.

85

Під час презентації Крейди у внутрішній тюрмі на Володимирській, 33 Герман Фатхулін перекинувся кількома словами з директором НАВБ Назаровою й повернувся до себе в управління, пройшовши по підземних переходах між корпусами Агентства, роблячи несподівані повороти, потрапляючи в тупики й повертаючись назад, доки не знайшов знайомий коридор, маркований зеленим кольором.

У приймальні його зустріла Наргиз Асадова, яка невідь-чому всміхнулася йому приязно, від чого її сумне обличчя раптом на мить засвітилося рожево, а очі сповнилися живим блиском, наче Наргиз вперше зустріла Фатхуліна, наче вона — молода незаймана красуня — зіткнулася з молодим незнайомим красунем, мліючи від сорому й цікавості.

— До вас можна? — спитала вона.

— Що, червона папка? — здивувався він, знаючи, що ніякої папки не буде.

— Ні. Хочу поговорити.

— Почекайте, я покличу, — розгублено сказав він, відчиняючи електронним ключем, код якого змінювався щодоби, двері кабінету. Звичний казенний запах зустрів його. Єдине заґратоване вікно в кабінеті виходило на стіну сусіднього будинку, в якому розміщувалося УВБ — Управління внутрішньої безпеки. Інструкція забороняла відкривати вікна, а кондиціонери не забезпечували приміщення достатніми кількостями свіжого повітря. І все ж, тут було краще, ніж у підвалі внутрішньої тюрми.

Фатхулін набрав номер 99 і сказав:

— Через двадцять хвилин.