Розділ «Частина перша Римські канікули»

Вони міцно тричі розцілувалися, порушивши ДВОпоцілунковий ритуал. Ізидор, працюючи в Римі, заприятелював з кардиналом Мікулашем Куцкою, який обіймав посаду державного секретаря Ватикану. Саме тоді друзі почали обговорювати ідею реуніфікації Західної і Східної церков — тобто їх Возз’єднання після кількох віків взаємної ненависті та поборювання. Папа був убраний у білу сутану, на голові — біла шапочка, схожа на єврейську кіпу (таку, мабуть, носив Христос), з-під сутани визирали червоні черевики. Тільки замість білого муарового паса Климентове дебеле тіло було обвинуте чорною фаш’єю — на знак жалоби за невинними християнами, що полягли під час ХРИСТОЦИДУ, розпочатого «Глобальним джихадом» у 2082 році. Ізидор поцілував перстень Папи на правій руці, Климент поцілував панагію на грудях київського патріарха. Гайдук ледве наблизив губи до папського п’ястока, з подивом відчувши запах трави — на цьому скінчилися офіційні церемонії. Гості увійшли до папської бібліотеки, де їх всадовили на спеціальних стільцях навпроти робочого столу, за яким зайняв своє місце Папа. Дивлячись на шкіряні з золотом корінці старовинних книжок, на тлі яких сидів Климент, Гайдук подумав — чи коли хтось читав ці фоліанти, зжовклі кладовища людських думок?

Між тим зустріч почалася з короткого слова Климента, який мовив по-словацьки; перекладав на українську молодий монах-францисканець у коричневій рясі, перепоясаній мотузкою. Архієпископ Монті вів запис бесіди.

— Вітаю тебе, мій любий брате у Христі, - промовив Климент, побожно склавши руки й нахиливши голову. — Це велика радість — вітати у Ватикані представника древньої Київської церкви, заступниці народу руського та українського, церкви, що виникла над Дніпром ще тоді, коли ми були єдиним Тілом Христовим, коли ми ще не були розбратані, коли між Римом, Константинополем і Києвом панувала згода. Плекаймо цей дух згоди.

Потім Климент уважно глянув на Гайдука й перехрестив його.

— Вітаю Координатора України-Руси генерала Гайдука як людину, котра багато зробила для того, щоб ідея єдності християнських церков була підтримана у вашій державі.

— Дякую, Ваша Святосте, — підвівся Гайдук.

— Сідайте, пане генерале… Я знаю, що минулого року вас спіткало велике горе — смерть улюбленої дружини. Я молюся за неї… і за вас. Нехай Господь вилікує ваші рани. А їй дасть Царство Небесне.

Він змовк і, схиливши голову, занурився в тиху молитву. Через кілька хвилин, наче прокинувшись від короткого сну (Папа згадував білого кролика, його ніжні вуха), він твердо поглянув на гостей:

— А тепер я готовий вислухати ваші пропозиції.

7

Римський клуб по вулиці Остієнзе, 263 розмістився в двоповерховій старовинній споруді теракотового кольору серед пальм, які у спекотні дні рятували дім від гарячого сонячного проміння; невеличке patio, посипане сірою галькою, оточували кущі рожевих троянд і декоративний бордюр із вічнозеленого цупкого самшиту; тут можна було посидіти на лавочках у задумі чи тихій бесіді, не боячись бути підслуханим. Господарі клубу запевняли гостей, що ні в patio, ні всередині будинку немає прихованих мікрофонів. Вони казали правду: система потужних камер відеоспостереження з електронними сканерами розшифровки розмов робила застарілі мікрофони непотрібними.

Джордж Безпалий увійшов до приймальної кімнати на першому поверсі, схожої на reception маленького готелю. За стійкою сидів мідний чолов’яга років сорока з п’ятиденним заростом щетини на обличчі й уважно вивчав Джорджа, який м’явся, не знаючи, де приткнути солдатський мішок.

— Ви запізнилися, лейтенанте, — по-українськи, з ледь відчутним акцентом (замість «запізнилися» сказав «запіжнилишя») звернувся чоловік до прибульця.

— Літак затримали. В Жулянах і в Римі, - відповів Джордж, відчуваючи, що допит тільки починається. Але чолов’яга подав йому ключа з причепленою до нього важкою дерев’яною грушею.

— Ваша кімната три тут, на першому поверсі, праворуч по коридору. — «Поверсі» прозвучало як «поверші». — Можете відпочивати до п’ятої години. Тоді вас прийме керівництво.

В грудях у Джоржа похололо при цих словах.

— Пообідати можете в кафе поряд із Фондом. За рогом, як іти до станції метро. Гроші у вас є?

— Грошей немає, - здав свою першу таємницю Джордж: гроші йому видали в Києві, але він також поклав їх до клятої сумки.

— Добре, тримайте.

Чолов’яга дав Джорджу невеличку картку: кредит на сто лір.