Розділ дев’ятій Парубоцька вечірка

Шацький кинув на нього повний докору погляд, підхопив друга під руку й повів на свіже повітря...

...Спершу подіяло, трошки провітрило. Та по дорозі в колясці Клима зовсім розтрясло й розвезло. Шацький змушений був здати його двірникові Бульбашу з рук до рук, і той не приховував подиву: у такому стані пана адвоката не бачив відтоді, відколи він зайняв свої апартаменти. Гнат допоміг йому піднятися сходами до дверей, але там Кошовий жестом попросив залишити його. Спробував відчинити власним ключем і з третьої спроби втрапити в замок упустив його на підлогу. Нахилився — і тут двері відчинилися.

Бася застала свого нареченого таким. Зігнутим навпіл, у збитому набакир капелюсі, брудному пальті, з ґулею на потилиці, довкола якої вже запеклася кров, і п’яного, мов швець. Сама вона була в шовковому халаті поверх Нічної сорочки, з темними колами під очима й не так люта, як утомлена: вістей від Клима не мала вже кілька годин. А за вікном глупа ніч, туман, небезпека.

— Господи мій милий! — сплеснула Бася руками. — Це що таке? Як це розуміти?

— Не знаю, — бовкнув Кошовий у відповідь, цілковито затявшись на спробі підняти ключа і, щойно це нарешті вдалося, випростався, з радісною посмішкою показав його Басі. — Ось!

— Так, — вона критично обдивилася його з ніг до голови. — По-перше, спатимеш сьогодні на канапі. По-друге, заходь негайно.

Переступивши поріг, Клим відразу почав стягувати пальто. Втративши рівновагу, ледь не впав, але вчасно схопився за стіну. Тим часом Бася, зачинивши двері, не збиралася вовтузитися з ним, різко запитала:

— Що відбувається, Климе? Ти що собі дозволяєш? З останніх сил Кошовий впорався з пальтом. На диво акуратно почепив його на вішак, потім підняв капелюха, ніби вітаючись.

— Відбував вечірку.

Очі Басі враз зробилися круглими.

— Ти? Вечірку? Яка, до біса вечірка!

— Парубоцька, — відчеканив Клим. — Є такий звичай — парубоцька вечірка. Наречений прощається з парубочим життям. У вас, панно Барбаро, так само буде дівич-вечір.