Розділ дев’ятій Парубоцька вечірка

Різник із Городоцької

— Ні. А для чого?

— Та хоч би збити вас із пантелику!

— Не думав, — чесно зізнався Клим. — Можливо, ви маєте рацію.

Тепер він уже не зважав на товариство. Налив собі сам, випив, заливаючи ганьбу від поразки. Стало ще легше, хоч Кошовий чудово розумів: це ілюзія як полегшення, так і впевненості в собі. Заразом — не шлях вирішити проблему, а спосіб створити додаткову. Та зупинити його ніхто вже не міг. Він би й не послухав нікого.

— Про інше скажу, панове. Це мені виклик.

— Прошу? — не зрозумів Тима, котрий відсунув свою чарку до центру столу.

— Я довів невинуватість Луки Різника, — зараз Клим товкмачив із п’яною впертістю. — Але чітко дав зрозуміти комісарові Віхурі — справжній Різник гуляє. Тобто той, кого прозвали Різником у газетах, на волі, — гикнувши, він дурнувато посміхнувся й прикрив рота долонею. — Ось. Гуляє на волі. Полювати за ним — справа поліції.

— Та ви все мудро сказали, пане Кошовий, — піддакнув Шацький.

— Мудро, — легко погодився Клим. — І чесно. Мені далі до цього Різника нема жодного інтересу. Бачте, Різник має інтерес до мене. Моєї, — він знову гикнув, цього разу не прикрившись, — персони. Бо зробив так, аби вбити Лукана практично в мене на очах. Різник, чи як його там, викликав на двобій мене.

Кошовий стукнув себе кулаком у груди, потягнувся до пляшки. Йому не заважали, та коли знову наповнив чарку, Єжи Тима забрав її, майже порожню, зі столу та переніс на стійку шинквасу. Провівши злодія каламутним поглядом, Клим дурнувато посміхнувся, випив і вперся руками об краї столу. Покрутив головою, оглядаючи приміщення, котре стало раптом незнайомим, та кожного з компанії — по черзі.

— Хтось із панства має до мене ще справу?

— Так, — Тима підвівся, навис над Кошовим. — Є остання справа. Доставити вас додому, пане Кошовий. І прохання. Якщо хочете — не від мене, особисто від пана Сілезького. Дурниць не наробіть. Готуйтесь до весілля, ви ж одружитися збираєтесь, чули-чули. Зустрічайте Різдво з молодою пані. Помандруйте Європою. Звозіть її хоча б до Парижа.

— Чому — до Парижа?

— Бо всі жінки хочуть до Парижа. Дякуючи панові Шацькому, сьогодні я опинився поруч. Наступного разу може не скластися. Програйте зараз, пане Кошовий. Справді, лишіть це поліцаям.

— Послухайте його, пане Кошовий, — вставив Шацький. — Нам із Естер не пережити, як із вами щось станеться.

— Переживете, — буркнув Клим грубувато. — Діти у вас. Хоча б заради них.

— Вони так само не переживуть. — Йозефові слова звучали серйозно, навіть трагічно. — Лишіть то все, дорогий пане.

Тепер випростався Кошовий. Пошукав, і знайшов пальто. З допомогою Шацького запхав руки в рукави. Хоч криво, але прилаштував капелюха. Зиркнув на залишки закусок.

— То я маю заплатити? Прошу мені рахунок.

— Та йди вже додому! — не стримавшись, гаркнув Тима, підштовхнувши Кошового до виходу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Різник із Городоцької » автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ дев’ятій Парубоцька вечірка“ на сторінці 5. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи