Розділ «ЯР Роман»

Оленка ніяково позирала на Поповича, їй, здається, вже обридли теоретичні мізкування. Люда Бабій сиділа біля Олега, притулившись до нього. Колись у хвилину відвертости Олег сказав Максимові, що, мабуть, незабаром одружиться. Максим запитав тоді:

— А як же ваша... сім'я?

— Де ж вона в мене! — розсердивсь Олег.

Його дружина з донькою евакуювались на Схід, разом зі своїм заводом, здається, запорізьким чи дніпропетровським, Олег же був у відрядженні в Прикарпатті й опинився в німецькому тилу з перших днів війни. Він уже зо два місяці жив із Людою, як з дружиною, і питання шлюбу, певно, постало перед ними досить гостро, бо Люда мала батьків і старших сестер.

Вона почувалася вільно, і коли їй також набридла дискусія, безапеляційно заявила:

— Хлопці, годі вже вам про політику! Бо ми й поснемо коло вас.

Але хлопців було вже важко спинити. Усміхнувшись Оленці, на що вона радо відповіла тим самим, Максим гукнув:

— І ви спростуєте теорію «трьох братів»?

— Раз-два! — сказав Олег. — Ось лише скручу цигарку.

У кімнаті сиділо тільки четверо. Батько вже спав, а мати з Марією подалися до сусідки. Послинивши цигарку, Олег припалив від лампи, яка горіла на всю хату з нагоди гостей, і почав доводити:

— Скільки було на території теперішньої Росії слов'янських племен?

— Ну, чотири-п'ять.

— І Нестор-літописець каже, що два з них — радимичі й в'ятичі — польського кореня, так?

— Нехай і так.

— А скільки вони застали на тій території угро-фінських племен? Більше десятка, вірно?

— То й що?

— А те, що цих племен уже й слід прохолов. Усіх отих, як їх там... ведь, весь, мурома, чудь... Ти й сам добре знаєш. Отже, співвідношення один до чотирьох. Отже, сучасні росіяни — на три чверті угро-фінни. А тепер давай українців. Скільки наших племен було на Україні? Три групи, так?

— Які три групи?

— Поляни, деревляни й сіверяни, які ж! Усі дрібніші входили до складу котрогось із цих трьох племен: усякі там угличі, бужичі, волиняни й так далі. Вірно?

— Хай буде й так.