Розділ «ЯР Роман»

— І спокійно топчеш вулиці?

Вони стояли поряд: кремезний блідий Максим і старший за нього на п'ять років худий, замлілий, аж тлінний Ангін у старій засмальцьованій кухфайці й кавалерійському галіфе. Максим допитувався:

— І ти чесний?

В Антона знову заграли жовна, він обернувся віч-у-віч до Максима й спитав:

— Кажуть, директором тебе настановили?

— То й що?

— Німцям пішов служить, повідіму?

Максимові аж заціпило, і він не зразу здобувсь на відповідь.

— Україні служу!

— Україні, кажеш? А чесно?

— Так, так, чесно! — вигукнув Максим, не помічаючи підводного каміння.

Антін пильно заблимав йому в зіниці:

— А чого ж ти думаєш, що тіки ти сам у всьому світі й чесний, га?

Тоді скинув кепку, вибив її об халяву, витер підкладкою спітнілий вид і пішов простоволосий, а Максим не знав, як повестися. Дививсь услід Антонові, аж доки його зсутулена спина сховалася за рогом вулички. По тому, набравши повні легені повітря, гукнув щосили:

— Ми ще з тобою зустрінемося!

І спересердя почалапав просто через болото, не добираючи стежки.

У школі дві жінки, вмочуючи віхті в одну цеберку, білили вчительську, а третя, тітка Ганна, яку Максим подумки інакше й не називав, лише Бондарівна, шкребла деркачем коридор. Максим тинявся по класах, мов нетутешній. У вухах йому й досі стояли Яголині слова: «...тіки ти сам у всьому світі чесний, га?».

І він дискутував із ним до самого смерку. І лише вдома, перевдягшись у чисте й повечерявши, трохи заспокоївся. Мати потаєнці стежила за ним, дивлячись, як він квапиться, але не наважувалась обізватися. Батько лежав у хатині, і пружини під ним жалібно скавчали. Поранена кукса, що почала вже була гоїтися, на тому тижні знову розв'ятрилась, і він тамував глухий біль міцною люлькою.

Коли Максим вийшов за хвіртку, над Яром нависала ніч. Стало нараз темно, зорі поховалися за щільною запоною хмар, але він упевнено йшов змалечку знайомою вулицею, мов колись осяйними бульварами Києва Максим ще не знав, що до столиці України після багатотижневих боїв сьогодні ввійшли німці.

Про це повідомила Ганна, тільки-но він зачинив по собі двері: