Розділ «ЯР Роман»

Він: Заперечуватимеш потім. А тепер згадаймо, що співається в найстародавніших українських піснях. Якщо йдеться про козака, то в нього неодмінно чорний вус. А в дівчини — чорні брови та карі очі.

Вона: Це ще не доказ.

Він: Ні, це вже доказ. Хоча б через те, що центральних слов'ян недаремно звали галиччю: від слова галка, гайворон, а ці птахи чорні.

Вона: Оце й уся твоя теорія?

Він: Ні, ще не вся. Згадаймо тепер мову. Якою мовою було написано «Слово про полк Ігорів»?

Вона: Ну, старослов'янською.

Він: Отже, мовою Київської Русі, чи не так?

Вона: Припустімо.

Він: Гаразд. Але ж ця мова зрозуміла росіянинові й не зрозуміла нам. Як же воно так вийшло, що російська мова близька до старослов'янської, а наша — далека? Вони ж нібито з «одного кореня»? Або візьми так звані «берестяні грамоти». Їх написано чистою російською мовою, хоча створені вони десь одночасно зі «Словом про полк Ігорів». Як же могло так статися, що російська мова успадкувала старослов'янську, а українська — ні?

Вона: Все одно обидві лишаються близькими.

Він: Не ближчими, ніж із польською або, скажімо, словацькою. Та й це ще не все. Зваж: Галичина ніколи не була в одних кордонах із Східною Вкраїною. То як же, питаю, могло статися, що й на Сході, і на Заході розмовляють однією мовою? Виходить, «народи-брати» балакають по-різному, а два ізольовані один від одного раптом заговорили однією мовою! Оскільки це — поза законами логіки, то ти повинна й у цьому визнати мою перемогу.

Вона: Рано тріумфуєш. У твоїй теорії багато прогалин.

Він: Яких?

Вона: Звідки в мене русяве волосся?

Він: Русяве — це не руде й не біляве. До того ж ти забуваєш, що в кожного правила є свої винятки.

Вона: Це вже з твого боку відступ?

Він: Аніскілечки. Виняток із правила — це теж правило. Я припускаю, що якась частина російських, тобто східних, слов'ян залишилася тут і після монгольської навали й асимілювалася з галиччю. Та й із заходу, із Польщі ми зазнали постійного впливу. То ж у тебе й «руса коса до пояса». Завваж, ця пісня створена десь на початку нашого сторіччя.

Вона: Здогади.

Він: Історична логіка. Ще одне, я мало не забув. Знову доказ. Якою, на твою думку, мовою написана Дантова «Божественна комедія»?

Вона: Італійською.