Розділ «ЯР Роман»

Максим назвався. Той пожвавішав, і Максимові стало чомусь ніяково. «Кожен розважається, як уміє», — майнуло йому. Він узяв себе в руки й вирішив поводитися незалежно.

Службовець погортав якусь велику папірницю й знайшов те, що шукав.

— Освіта — три курси університету?

Хлопець кинув:

— Так.

— То куди б ви хотіли стати на роботу?

Максим сказав навмання те, про що й не думав:

— У школу.

— Немає ваканцій.

Він так і сказав: ваканцій.

— На інше не згоден, — відрубав хлопець.

— Діло хазяйське. Тоді поїдете в Германію.

Максим глузливо посміхнувся:

— Чого ради?

— Кожен, хто не працює, — монотонним голосом проказав урядовець, певно, давно визубрене речення, — мусить бути залучений до роботи на території Великої Німеччини. Можна завербуватись мінімум на два роки. Там будете забезпечений житлом, одягом, харчуванням і добрим заробітком. Крім того, зможете на свій смак набути фаху, високої кваліфікації...

— Я краще лишуся тут, — перебив його Максим.

— Будете завербований на сільськогосподарські роботи або на будівництво.

— Я філолог.

— Це зараз не має значення. Кожен мусить працювати там, де вимагає воєнний час.

— Я не потребую заробітків. Працюю приватно.