Розділ «ЯР Роман»

— «За що»! За голову! У тридцять сьомому — за троцькізм, а в сорок першому — за шпіонаж і диверсії.

— Повідіму, було за що? — крижаним голосом проказав Антін, і від того мене побили мурахи.

— Ти теж би так зробив, якби твоя влада?!

— А зробив би, — тим самим тоном потвердив Ягола. Тоді зірвався на крик: — Чого ти думаєш, прочім, що тільки ти чесний?!

Оленка, досі неспокійно зиркаючи то на брата, то на мене, вдруге спробувала припинити сварку:

— Хіба вам нема більше балачки? Ось годі вам! Антоне! Максиме!

Але я мусив відповісти на таку образу:

— Ти чесний? Ти так і дивишся, щоб російська влада знову повернулась.

— Мені вона нічого поганого не здєлала, — мовив Антін.

— А мене заслала на каторгу, ще й збиралася повісити. Отже, ми з тобою в різних таборах.

— Таборами ти мене не лякай. Я знаю, шо воно. Спитай онде в неї, — Антін кивнув на сестру.

Мене хапали чорти, хотілось розтлумачити цьому дурному чоловікові, що він бачив табір один тиждень, але хіба то справжній концтабір?

Але мені завадила Оленка крикнувши:

— Антоне, Максиме, годі вам, кажу!..

— Цить ти, не сунь свого носа, — бликнув у бік Оленки брат. — Нехай усе знає. Мені в хаті хвашистів не треба.

Мене аж звело:

— Це ти мене фашистом називаєш?

— Не я — ввесь Яр знає, хто ти сам і з ким воловодишся. Спитай он і в мого малого, він тобі скаже.

— А хто ж ти? Комуніст?

Я шукав дошкульного слова, щоб одним ударом заткнути пельку цьому дурневі, але не знайшов нічого пристойнішого.