Розділ «ЯР Роман»

Наступного дня, порозносивши молоко дачникам, вона вбрала Йосипа в усе чисте та викачане й дала йому в руки добрий глек сиродою:

— Оце понесеш дохторці й робитимеш усе, що вона тобі скаже, чув?

— Та чув, — озвався Йосип. — Отак у чистому й робить?

— Отак і роби.

— А як повбираюсь? — допитувався Йосип.

— Та йди вже, маро! — Килина виштовхала його майже силоміць. Увечері Йосип захеканий прибіг додому.

— Ти чого?

Він занишпорив очима по кутках:

— Так вона той... ну той... Хоче, щоб я той, ну...

— То й не вмреш! — одрубала Килина. І розповіла чоловікові про свій задум.

Йосип став упиратися:

— Та-а!

— Ви бачили такого дурня? — перейшла на розпачливий шепіт Килина, озираючись на піл, де спали діти. — Воли тобі на дорозі валяються?

Ніяково бликаючи, Йосип бурмотів;

— Та-а, може, не тре-е...

— «Не тре-е»! — передражнила його Килина. — А мені тре?

І він мусив підкоритись, бо дружина перейшла на категоричний тон, і впиратися далі ставало небезпечним.

Уранці Килина передала глечик донькою. Мала зносила й повернулася. Оченята в неї були розгублені:

— Ма-а, а вони сидять за столом у самих підшта-аниках!

— Хто?