Розділ «ЯР Роман»

Килина знову зареготала:

— Де ж я вам такого допну?.. А скільки ж ви даєте? Xa-a-xa!..

— Дам, сколько скажет, — лаконічно відповіла лікарка. — Скажет на корову — дам и на корову.

— Нащо ж та корова, коли корова вже є, — серйозним тоном заперечила Килина. Тоді схаменулася: — У людей, кажу, є. Ну, а на пару воликів дасте?

Дачниця подумала.

— Почем у вас волы?

Килина сказала, наддавши ціну. Та знову подумала й усміхнулася, ледь зашарівшись:

— Если интересный мужчина, то так и быть...

— Ну, нехай, може, й напитаю, — відповіла Килина й заквапилася додому. — А де ж ви житимете? — згадала вона вже за порогом.

— Спросите вот у нее, — кивнула лікарка на свою знайому, — Я ей сообщу.

Прийшовши до хати, Килина замислилася. Жнива почнуться тижнів за три, а та каже — два місяці...

Вона тинялась дворищем години півтори, тоді взялася розпалювати піч.

— На-ащо ти серед білого дня? — здивувався Йосип.

— На-пти! — буркнула Килина, і далі роблячи своє.

Зігрівши в чималому чавуні води, вона сказала Йосипові:

— Скидай штани й сорочку!

Той скинув і заліз на піч.

Поправши, вона влила окропу в ночви, розвела холодною водою й знову наказала:

— Злазь із печі.

Йосип зліз, і вона заходилася купати його, мов дитину, шкребти порепані п'яти, мити чуб. У хаті нікого не було, діти погнали насти ще зранку, і він тільки сопів та форкав, а потім розохотився й до Килини.