Розділ «Частина 2»

— Уже двічі ваш син передбачив злочини, проти яких правоохоронні органи моєї країни виявилися безсилими. І не просто передбачив, а знайшов спосіб повідомити про них ФБР. Якби не попередження вашого сина, жертв минулого тижня стало б значно більше. Їх би взагалі не було, я переконана в цьому, якби Теодор мав можливість закінчити лист, — вона дивилася мені у вічі, спокійно, не моргаючи; ми наче грали в гру, хто швидше змигне. — Пане Белінськи, я хочу допомогти. Тобто допомогти вашому синові. Я вповноважена запропонувати вашому синові найкращу програму реабілітації, яку тільки можна знайти в Америці. Якнайкращі медикаменти, спеціальний догляд, процедури, психологи — все, що знадобиться для його повернення до повноцінного життя. До вашого малого ставитимуться як до сина мільярдера. Ви добре знаєте англійську і зможете влаштуватись на роботу в Сполучених Штатах, ми не заперечуватимемо. І, безперечно, ми гарантуємо захист — те, чого не дала вам Україна. — Я несамохіть скривився: вона знала, на що тиснути. — Витрати на оформлення ґрін-карти, переліт, ваше перебування у Штатах також беремо на себе.

— Ми — це хто? — запитав я.

— Уряд Сполучених Штатів Америки.

— А за це… — я вичікувально нахилив голову. Ліза Торнтон не відповідала. — Що ви хочете за це?

— Ні вам, ні вашому синові не доведеться нічого робити. Нам потрібна лише ваша згода.

— Згода на що?

Ліза кинула швидкий погляд на щось — напевно, якийсь документ, — що лежало між її долонями. За мить її золотаво-димні очі знову занурилися в мої.

— Є технологія, що дає змогу зчитувати й із достатньою точністю розпізнавати візуальні образи за сигналами з кори головного мозку людини. У це важко повірити, та ця технологія в буквальному сенсі дозволяє зазирнути у сни.

— Хочете, щоб я дозволив вам проводити експерименти над сином?! — вищирився я.

— О, ні, пане Белінськи, запевняю вас, нічого подібного. Це ніби… це як зробити фотографію. Мені не відомі технічні деталі — вам їх розтлумачать, не сумнівайтесь, — але загалом робота системи ґрунтується на зчитуванні електричних імпульсів у корі та розпізнаванні їх за допомогою складного алгоритму, що моделює роботу мозку. Пристрій абсолютно не впливає на мозок, лише фіксує те, що в ньому відбувається. І найважливіше, — побачивши, що я налаштувався перебити її, американка підняла руку, — стривайте, не поспішайте відмовлятися. Найважливіше: ми нічого не робитимемо без вашого дозволу. Все, що прошу: приїдьте, поспілкуйтеся зі спеціалістами й лише після цього вирішуйте.

Я не вагався:

— Ні. Моя відповідь — ні.

— Ми готові обговорити грошову компенсацію.

— «Ні» означає «ні», пані Торнтон. Тему закрито.

На мить її губи розчаровано викривилися, та відразу потому на обличчі знову застигла маска незворушності. Ще через секунду Ліза звично, не напружуючи щік, усміхнулася:

— Гаразд, я поважаю ваше рішення. Єдине, на що сподіваюся: ви не заважатимете Теодору, якщо він захоче надіслати нове повідомлення.

— Радий був вас чути, — холодно попрощався я.

Вимкнувши ноутбук, я пішов до спальні. Щойно переступив поріг — ще до того, як побачив, що Євина половина ліжка порожня, — вловив легкий гіркувато-пряний запах, що витав у кімнаті. Від несподіванки ніздрі роздулися. Я нахилився, примружився та крізь невигадливі візерунки на тюлеві розгледів обрис дружини: вона стояла на балконі спиною до вікна, спиралася руками на парапет.

Я проминув ліжко та відчинив двері балкона. Запах посилився. Єва не озирнулася.

— Ти куриш?