Розділ «Частина 2»

Ray Cooper 06.06.15

гаразд, дай мені час

Jessie Westmorland 06.06.15

скільки?

Ray Cooper 06.06.15

тиждень

Jessie Westmorland 06.06.15

ок, я почекаю до кінця наступного тижня

У моєму животі щось дивно накренилося. Тіло пронизало запаморочливе відчуття невагомості, і хоча для вас це, напевно, прозвучало достобіса романтично, насправді в тому не було нічого хорошого: я наче падав у бездонний колодязь, задихаючись від того, що хтось невидимий холодними пухкими пальцями копирсається в моїх розшматованих грудях. Останні два повідомлення було надіслано Євою 10 та 11 червня, вже після викрадення Теодора.

Jessie Westmorland 10.06.15

ЦЕ ТИ???

мені нічого не потрібно, просто поверни ЙОГО!

Jessie Westmorland 11.06.15

візьми трубку!

будь ласка:(

Рей Купер на них не відповів.

Що я відчував? Спочатку нічого. Ніби літак, який долає звуковий бар’єр, я непомітно перетнув критичну межу — поріг болю чи щось таке — й опинився в іншому, позбавленому почуттів усесвіті. Півгодини — доки не почув, як дружина вийшла з дитячої та, причинивши за собою двері, перебралася до спальні, — я сидів, неначе статуя, стиснувши кулаки, підібгавши губи й утупившись осклянілим поглядом у потемнілий екран ноутбука. Мої очі були сухими, мовби натерті шерстю скляні кульки, аж боліло кліпати. Півгодини я призвичаювався до того, яку грандіозну купу лайна щойно відкопав.

Зрештою відставив ноут, підвівся та попрямував до спальні.

Єва сиділа на ліжку, по-турецьки підклавши під себе ноги. Повернула голову, подивилася на мене. Зазвичай світло-карі очі тепер здавалися маслянисто-чорними, немов у демона.

— Що в тому відео? — деренчливим голосом запитав я.