Розділ «Боїнг «три сімки»»

— Не коала, а Куала, він же сказав це раніше, тьотю, — відірвавшись від милування хмарами, вставила своє нахабне зауваження дівчинка. — Ви що, не чули?

— Недобре робити зауваження дорослим, маленька, — м’яко сказав Бамбанґ. — Якби я знав, що ти така вредна, не садовив би тебе біля ілюмінатора.

Дівчинка скептично подивилася на нього й повчально промовила:

— Дорослі теж роблять багато недоброго! А їм узагалі ніхто зауважень не робить.

Бамбанґ мусив із цим погодитись.

Дівчина тихо раділа. У Куала-Лумпурі вони мали пересадку на один і той же рейс до Джакарти. «Як усе-таки добре, що я не купила квиток до Балі», — подумала вона, продовжуючи слухати про чудеса острова Сулавесі.

— Ви знаєте, — розповідав Бамбанґ, — обрисами він схожий на восьминога, і там досі є люди, які не знають, що таке автомобілі. Вони живуть у густих лісах і всіх, хто до них дістається, вітають, як найдорожчих гостей. Правда, є в цьому й мінус. Вони так люблять гостей, що іноді навіть утримують їх силоміць, довго від себе не відпускаючи.

— О, це те, що мені треба! — вигукнула вона.

Життя в Амстердамі їй давно здавалося нудним. «П’ятдесят відтінків сірого, — подумала вона, глянувши на назву книжки, — це про мене».

А він розповідав їй про народи, які живуть на острові — восьминогу.

— Є там одне дивовижне плем'я з чудним звичаєм. Коли народжується людина, вони плачуть. Коли помирає — сміються. Своїх мертвих вони ховають у печерах, на великій висоті. А в сусідньому племені ще чудніший звичай — людей ховають у деревах. Видовбують порожнини й поміщають туди тіла. Уявіть собі прогулянку в таких нетрях!

Вона уявила. І навіть здригнулася від тієї картинки, що створила її буйна фантазія.

— У вас знову заболів зуб? — чемно поцікавився Еамбанґ.

— Ні, все гаразд. А є щось менш драматичне у вашій країні?

— О так! Ви, звісно, знаєте, що Індонезія переважно мусульманська країна.

Вона не знала, але, про всяк випадок, ствердно кивнула.

— Але мало хто знає, що до того, як прийняти іслам, ми були буддистами. І найбільший у світі буддистський храм — на острові Ява. Називається Боробудур. Його збудували в центрі озера дванадцять століть тому, але одного разу на острові сталося виверження вулкана. Вода з озера пішла. Храм засипало попелом. І тільки в дев’ятнадцятому столітті англійці змогли розкопати його. Коли підіймаєшся його сходинками, то думаєш про те, що життя вимагає напруги. А коли стоїш на вершині, то відчуваєш неймовірний приплив сил. Чи від того, що бачиш панораму гір. Чи тому, що вище підніматися нікуди, і м’язи вже не болітимуть.

Вона засміялась і плеснула Бамбанґа по смаглявій руці, їй сподобалося це тактильне відчуття рельєфної плоті індонезійця. Він знов усміхнувся білозубим частоколом, що не знав стоматолога. «Цікаво, навіщо йому „Пейн-кілер“?» — майнула в неї думка.

— А ще в нас є найвища гора…

— У світі? — вставила вона швидко.