Розділ «Боїнг «три сімки»»

Така перспектива дівчинку не влаштовувала. Хоча, судячи з її нахабної вдачі, явно не завадила б.

Літак злетів якось непомітно різко. Дівчинка розчаровано повідомляла молодикові про те, що будівлі занадто швидко стали маленькими, що все навколо біле, як молоко.

— О, ось і сонце! — вигукнула вона, коли літак виринув над хмарами. І вмить додала: — Кла-а-ас!

Певно, це було її улюблене слово.

Минуло хвилин десять польоту, а дівчина вже почала ревнувати хлопця до малої. Її мозок намагався гарячково придумати привід для розмови, але обраний із самого початку польоту образ холодної байдужості не давав можливості заговорити першою. «Треба було почати, коли він сумку рухав, дурепа», — бурчало її альтер-еґо. «Треба-треба!» — подумки передражнила його вона.

— Вам погано? — раптом поцікавився хлопець.

— Ну… А чому ви так вирішили?

Це ж треба! Вона ж скривилася тільки по думки. А вийшло насправді.

— Знаєте, у вас такий вираз обличчя… Може, зуб у вас болить? Є знеболювальні.

Ура! Це привід. Убиваємо двох зайців — виходимо зі скрутного становища й зав’язуємо знайомство.

— Так, ви знаєте, розболівся. А що там у вас?

— Зараз-зараз! — і хлопець, розстебнувши замок паска безпеки, підхопився з місця. Важкий баул легко вислизнув із багажної комірки над кріслом. Один рух, і розкрита змійка послабила надуті боки сумки. Жилаві руки пірнули на її дно і тут же виринули з акуратно запакованою коробочкою.

— Ось, — сказав він, простягаючи пластинку.

— Що це? — спитала вона. — «Пейн-кілер»?

— Так, — відповів він. — Але наш, виробництва Індонезії.

Вона недовірливо поглянула. По-перше, у неї нічого не боліло. По-друге, запихати в себе гидоту виробництва Індонезії не дуже хотілось. Але чого не зробиш заради цікавого знайомства.

— Ну як, допомогло? — спитав він через півгодини.

На ту мить вона вже знала, що хлопця звати Бамбанґ і що живе він у Джакарті. А вона повідала йому, що летить подорожувати островами й особливих планів не має, бо про Індонезію знає тільки те, що там Балі, а на Балі — пляж.

А він узявся їй розповідати, що Балі — це для ледачих туристів, що все там, як в Амстердамі, тільки жаркіше й дешевше, і що півжиття не вистачить, аби пізнати бодай десяту частку всіх чудес Індонезії.

— Бамбанґу, а у вас пересадка в Коала-Лумпурі? — поцікавилася дівчина.