Розділ «Майдан TV»

Головне було потім. На мене глянув хлопець, озброєний битою та дерев’яним щитом. Подивився, скептично оцінивши мій шарф, і закрив мене собою.

Від чорних оглушливих гранат. Від пластикових куль. Тих самих, про які мені належало через п’ять хвилин сказати, що їх немає.

І я не зміг не сказати незручну правду, хоча мав можливість промовчати. Сказав, що ці кульки є. І мені стало легко. Все одно, що буде потім, зараз треба зуміти насолодитися правдою цієї хвилини. Тут і зараз.

А потім нас накрило невідомим газом, і мої нутрощі, як мені здалося, вивернулися, мов стара рукавиця, і смердюча рідина полилася з мене на холодний камінь тротуару. Мого оператора, старого вірного друга, затрусило в лихоманці, і він сказав, що не може знімати далі, навіть розуміючи, що ми отримали безкоштовний квиток у перший ряд дійства, котре збирає глядачів лише єдиний раз в історії. Це як піти з першого тайму чемпіонату світу з футболу і другий додивлятися по телевізору, вдома.

Далі крапельниця й дієта. І доволі багато часу, щоб зрозуміти, на чиєму ти боці.