TextBook І відступив було на крок, та князівна поклала йому руку на плече.
— Мала вже моя сила, та хочу вас ще в дорогу спорядити… — каже вона. — А гляньте-но туди!
Зиркнув Михась, коли ж біля берега де не взявся величезний човен. Сиділо у ньому кількоро воїнів у латах і панцирях, а на носі височіла статуя бородатого чоловіка з тризубцем у руці.
— Одвезуть вас мої лицарі до Дніпра, — каже князівна. — Поки будете на сім човні, ніяке зло до вас приступу не матиме, навіть сам Чорнобіг, бо пливтиме він Дажбожим шляхом. Ідіть!
Уклонилися мовчки козаки князівні, спустилися у діл і побрали коней за гнуздечки. Як запровадили вони їх на той човен і самі посідали на лавах, відчалив він од берега і посунувся помалу за течією. Озирнувся Михась і побачив постать у золотих шатах, що дивилася їм услід з високої річкової кручі. Даленіла вона й даленіла, а як підхопила їх бистрина і понесла за водою, заспівала князівна, і вітер доніс до них її голос:
Засвічу свічу проти сонечка,
Тихо у тихо йду.
А вода по каміню, а вода по білому
Іще тихше, іще тихше…
Засвічу свічу проти місяця,
Тихо, тихо йду.
А вода по каміню, а вода по білому
Іще тихше, іще тихше…
Не горить свіча проти сонечка,
Тихо у тихо йду.
А вода по каміню, а вода по білому
Іще тихше, іще тихше…
Не горить свіча проти місяця,
Тихо у тихо йду.
А вода по каміню, а вода по білому
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 87. Приємного читання.