TextBook «Господе, твоя воля! — спинившись, подумав собі Михась. — А це ще що за напасть чигає на мене?»
Постояв він, іще наслухаючи і втямив, що чутно той спів попід берегом, із-за кручі, що височить о праву руч. Не довго думаючи, поліз він крутим глинястим схилом та й опинився нагорі. А там ліг у траву, поплазував на самісінький край урвиська і обережно глянув униз.
І аж рота роззявив од подиву!
Під кручею, в чистому річковому плесі, узявшись за руки, ходили кружком дівчата. У вінках були вони всі, коси розпущені, а що гарні, то як намальовані! Та не те було диво, що гарні, а те що й нитки на них не було — голісінькі всі були, як мати народила. Ото водять корогод, а одна стоїть посередині та й співає:
Оре, оре Голубонько,
Оре, оре Кострубонько,—
а потім усі разом:
Я ж тебе не любила,
Серпаників не носила,
Серпаники продавала,
Тобі тютюн купувала!
І знов позамовкали, а та дівка, що в колі, наспівує стиха:
Сіє, сіє Голубонько,
Сіє, сіє Кострубонько,—
і знов застрибав корогод, і заголосив:
Я ж тебе не любила,
Серпаників не носила,
Серпаники продавала,
Тобі тютюн купувала!
Аж духи забило Михасеві, бо такої краси ще не доводилося йому бачити… Зблискували в місячному сяєві круглясті перса дівочі, ніжною молочною білиною світилися ноги, зграбні й витончені, мов струмені води, ясніли невинною цнотою кирпаті дупці, схожі на два кругленьких гарбузи, й так звабливо та безсоромно вихилялися тії дівки, побравшись за руки, що малий козак очам своїм не вірив. Щоб краще розгледіти тую дивовижу, поплазував він на самісінький край урвиська та й звісив голову вниз, ухопившись за якусь корчомаху, що стирчала з глини. А дівка, що посеред корогода, вже співає:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 44. Приємного читання.