TextBook — Що? Які свати?..
Козаки позлазили з коней і поставали кружком довкола запорожця. Той озирався навсібіч і, нічого не тямлячи, мацав круг себе долонями.
— Баклага… баклага де, чортові діти?
— Осьо! — сказав отаман. І перехилив посудину догори дном, куштуючи горілку. — Була твоя — стала моя!
— І як оковита? — поспитався гречкосій.
— Нічогенька…
— То дай і мені!
— Тримай, дядьку… Щоб не ти, то й не вийшли б ми на сих гицлів!
— І мені, й мені!.. — загомоніли козаки.
Обух схопився на ноги.
— Ану оддайте, щоб вас чорти вхопили! — заволав він, видираючи баклагу в гречкосія.
Той одхилився — і щосили затопив йому в пику. Запорожець кавкнув, поточився назад і гримнувся потилицею об мур.
— В’яжіть його! — звелів отаман.
З темряви виринуло двоє козаків, що провадили коней.
— Осьо й жеребці їхні! — сказав один. — А нічого гнідий… таких і в князя небагато!
— А в саквах що у них? — поспитався отаман.
— Ковбаса та шинка… видать, незлецько десь обловилися!
Обух борюкався під муром із трьома козаками і лаявся на всі заставки.
— Ти диви, який забіяка! — сказав отаман, коли запорожця нарешті повалили і взяли у лика. І кивнув пахолкові: — Огня мені! — Потім присів із палаючим смолоскипом перед бранцем. — Отямився?
Обух зажмурив повіки, розплющився, і лице його стало притомніше.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 41. Приємного читання.