TextBook — Цитьте! — раптом озвався гречкосій, що їхав охляп. І витяг довгу жилясту шию, нюхаючи повітря, неначе пес.
Отаман обернувся до нього.
— А що?
— Ніби чадом потягло…
— Звідки?
— А он відтіля…
Отаман повернув головою туди-сюди.
— Це од тої озіяки… — озвався хтось із козаків.
— А що воно? — поспитався гречкосій.
— Кляштор там був… — сказав отаман. І шмагонув коня нагайкою. — Ану за мною!
Ватага погнала учвал, і за хвилю перед ними виросла здоровезна обшарпана кам’яниця. Височенна й похмура була вона, з чорними провалами вікон і обсмаленими стінами.
— Наче щелепа беззуба! — буркнув гречкосій, нахиляючись уперед.
— Осьо вони, голуб’ята! — вигукнув хтось із козаків.
У руїнах насилу світилося жаром багаття. Коло вогню лежав хтось, закутавшись у кирею, а під стіною, похиливши голову на груди, хропів запорожець із баклагою на колінах.
— Отсе козаки! — вигукнув гречкосій. — Перепилися, як свині!
— Учистили, аж пальці знати! — докинув хтось із козаків.
— Вставай, чортів сину! — крикнув отаман — і сперезав запорожця нагайкою, аж виляски пішли.
Той підскочив і завертів головою на всі боки.
— Що? Га? Де?.. — забелькотів він, лупаючи очима.
— Проснися, Явдохо, свати приїхали! — зареготалися козаки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга третя Чого не гоїть огонь“ на сторінці 40. Приємного читання.