TextBook Усі луги облітала рано-рано,
Усі луги облітала да ранесенько.
В однім лузі не бувала рано-рано,
В однім лузі не бувала да ранесенько.
А в тім лузі ночувать буду рано-рано,
Ночувать буду, привикать буду да ранесенько.
Свого Михася дожидать буду рано-рано,
Дожидать буду да й ранесенько…
Виїхав Михась із-поміж дерев, аж бачить: озерце в зеленій долині, трохи далі хатка стоїть під жовтою стріхою, а на леваді пасіка видніє — вулики з колод видовбані й накриті солом’яними острішками. Коло вулика порається дівча в білій сорочці та знай наспівує собі під носа.
— А чого се ти мене дожидать будеш, вража дівко? — сердито каже Михась, під’їхавши до неї.— Брат чи сват я тобі, га?
Глянуло на нього те дівча й нітрохи не злякалося — тільки всміхається.
— А хіба тебе Михасем зовуть?
— А певно!
— Значить, про нас із тобою цю пісню складено… А з пісні слова не викинути, сам знаєш!
Насупився Михась ще дужче.
— Ага, — каже, — треба ти мені! Знаємо ми вас, бабів, — вам аби кров ссати з козака та поїдом його їсти день при дні!!
— А ти, значицця, козак?
— Та вже ж не лях! — каже Михась.
Підвелося дівча і вулика острішком накрило. Аж тепер роздивився Михась, що гоже воно, як маків цвіт, очі блакитні, мов небо, а коси золотом щирим сяють.
— А як ти козак, — питає дівча, — то чого ж на жіноцький рід лихим духом дихаєш?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чигиринський сотник » автора Кононович Л.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Книга друга Бісурканя“ на сторінці 37. Приємного читання.