Розділ «П’ЄСИ»

Гурвінек, антісєміт.

Карандаш, художнік-кічмен.

Самодєлкін, матрос торговельного флота.

Пєтрушка, мовчазний карлік в кепці.

Буратіно, просто поц.

Мальвіна, дєвушка з голубою волоснею.

Сінєглазка, алкоголічєская подорва.

Красна Шапочка, красіва, лінива, егоїстична і дур­на блядь.

Артемон, чорний собака.

Мнацаканов, привид у телевізорі.

Дія відбувається в майстерні Карандаша. В майстерні розвішані розкошні вироби хазяїна, в числі яких: пофарбовані гіпсові голови піратів, попільниця в вигляді смерті і голі дівчата в рамі рококо. Біля вікна сидить Пєтрушка, мовчазний карлік у кепці, і фарбує яєчко. На полу хропуть п’яні, брудні і голі Самодєлкін в рваному тєльніку і Карандаш. На них верхи спить пудель Артемон.

За столом сидять два дебіла, Буратіно і Гурвінек, п’ють і пиздять. З ванни долинають звуки води і веселий регіт Красної Шапочки.

Буратіно (страшним, хрипким голосом): І от, блядь, він смотріт, шо та хуйня летить. Кругом неї фари, лампи там всякі, і сама червоняста лампа мигає. А летить вона йому на город. От воно стало біля клуні і мигає. Той мудак пиздує туда. Жінка кричить. Він тіки так: «Спакойно, стара блядь!» А з цієї хуйні так рука його – раз! А іді сюда! Запхало, замело і кудись поле­тіли до хріна на роги.

Гурвінек: Оце все?

Буратіно: Нє, вони політали туда-сюда, ну там всьо такоє. Прилетіли і викинули його к хуям. І чувак той після цього все нахуй забув. Його питають: «Як тебе звуть?» А він: «Бе-е-е». Йому показують жінку, а він: «Бе-е-е».

Гурвінек: Та то всьо хуйня.

Буратіно: Та яка хуйня, блядь, в книзі написано!

Гурвінек: У мене кум – він в Ісайках директор бані, так його небіж приходить додому, а жінки нема. Він до сусідки – сусідки нема. Він сховався за піч, думав, як прийде – налякає. Коли та блядь приходить, скидає одежу, волоси так розпускає, якоюсь хуйньою намазалась, і раз – у трубу. Кумів небіж тоже, все поскидав і давай мазаться. Намазався і тоже у трубу. Прилітає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють. Стоїть отаке крісло, на ньому сидить їхній цар, всьо таке. А та блядь каже: «А ти шо тут робиш? Ану, пиздуй отсюда». Дає йому полі­но, чуєш, каже: «Це твій кінь, і давай пиздуй, шоб тебе не виділи. Тільки не пизди нікому, бо помреш». Він прилетів і зразу ж куму напиздів, а той – мені.

Буратіно: І шо, помер?

Гурвінек: Тут же! Як ховали, то весь синій в гробу лежав...