Розділ «П’ЄСИ»

Нєзнайка (растєряно): Сінєглазочка, что я такого сказал?

Мальвіна (до Нєзнайки): Простітє, у вас такой пріятний акцент. Ви нє нємєц, случайно?

Нєзнайка: Нєт. Я с Прібалтікі.

Мальвіна: Ах, как інтєрєсно! Скажітє мінє свойо імя.

Нєзнайка: Нєзнаускас. Простіте мєня, я січас. (До Сінєглазки). Сінєглазочка, можна тєбя на мінутку? Пройдьом до уборной і назад.

Сінєглазка і Нєзнайка йдуть в просторную уборную, звідки в самом скором врємєні доносяться протівні женські п’яні матюки і звуки ляпасів.

Мальвіна: Боже мой, я етого нє винєсу… Какой мен, какой мужчіна!

Буратіно: Мальвіна, вони в сральню пішли, а ми давай в ванну пойдьом.

Гурвінек: Та куда ж ви пойдьотє? Там Красна Шапочка іщьо з утра сідіт.

Мальвіна: Отстаньтє от мєня, кобєлі про­тівні, я етого нє винєсу. Боже мой!

Мальвіна починає ридати. З уборної чути крики Сінєглазки.

Сінєглазка: Я їбала твої бабки, я їбала твою машину! Жлоб! Казьол!

Чути знову ляпаси і опять ридання. Женській плач звучить в унісон красіво і мощно. Його звуки будять Самодєлкіна – матроса торговельного флоту, і Карандаша  – художника-кічмена.

Самодєлкін (скида з себе Артемона): Ха-га! Дєвушкі ридають, матроси сміються! (До Карандаша.) Антоніо, пад’йом! Ілі в тєбя собаку кінуть?

Карандаш: Не трогай, вона заразна. І вобще, якого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за бляді? Шо за розклади? Я Буратінові сказав, шоб помив посуду, блядь, де чистота, де ікєбана? Щас всі у мене пойдуть нахуй!..

Самодєлкін: Ха-га! Ніхуя нє знаєтє про матросів, салабони! (Дико реве.) «...Напрасно старушка ждьот сина домой...» Антоніо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в їбальнік!

Карандаш: Шо за Антоніо? Мєня Карандаш звуть!

Самодєлкін: Ну, щітай, шо ти довиябувався!..

Самодєлкін швиря собаку Артемона в рило Карандашу. Артемон і Карандаш верещать. Саме в цю мить з уборної приходить Нєзнайка. Він тихо плаче. Він сидить, охопивши голову двома руками, і плечі його трясуться. При цьому весьолість Самодєлкіна сягає ще вище.

Самодєлкін (дико реве): «...Єй скажуть, она заридає...»