Розділ «П’ЄСИ»

Алєксандр: Надєжда, да ну єго к монахам, ми что – іграєм ілі нєт?

Владімір: Нічєво, пацаньонок-то боєвой рас­тьот. Скажи дядє: «Вот вирасту, дядя Алєксандр, і тєбє яйца-то одкручу, чтоб ви блядовалі помєньше».

Валєнтін: Вот вирасту, дядя Алєксандр, і ваші яйца-то одкручу, чтоб ви блядовалі помєньше.

Всі кацапи регочуть. На морі потихеньку здіймаються хвильки і приємно хлюпають у берег.

Общій вагон забацаного поїзда. На лавках сидять Гриша, Миша, Толя і Опанас. Вони дивляться у вікно, чистять рибину, п’ють чай з алюмінієвого подстаканніка і взагалі розважаються, як положено у поїзді.

Толя (дивлячись у вікно): Папа, оно дивись – самосвал.

Опанас (гладить синка по голові): От якби ти, синок, щас на дорогу вибіжав, де той самосвал, так би усі кишкі у тєбя б і шваркнулі.

Толя: Папа, оно диви, гори. Папа, а там наші билі?

Опанас (гладить Толю по голові): Билі, синок, ані кругом билі.

Толя: Папа, а оні там стоялі насмєрть?

Опанас (пиздить Толю по голові): Замовч, не пизди, вже заїбав батька в доску!

Миша: Воно – дитина, нє понімає, шо папі тяжело.

Гриша: Ви здалеку їдете?

Опанас: З тюрми.

Миша (дістає вино): Батя, будеш пить?

Опанас: Та блядська печінка, ну, наливай.

Толя: Папа, і мінє дай.

Опанас: На, тіки сцять не проси.

Всі випивають.

Опанас: У морі викупаюсь, нахуй, і його от скупаю (показує на Толю), йому врачі сказалі, шоб у морі купався.