Розділ «П’ЄСИ»

Чорт: І я тоже дурень. Сижу тут з вами, пиздюками, сало їм... (Чорт наливає шмурдяку, відрізає сало. Передразнює когось.) Остановісь, мгновєньє, ти прєкрасно! (Потім випиває шмурдяк, закусює салом і кривиться.)

Гриць Якович (співчутливо пиздить чорта по спині): Шо, не пошло?

Чорт: Да пішов ти нахуй, «не пашло»... Муму йобане!..

Гриць Якович (шуткує): А я і так на йому сиджу, тіки ноги звисають. Га-га-га-га!

Чорт (розлючено плює на підлогу): Тіки і навчився, шо ото срати, як бегемот, он навіть хуни тікають!..

Іван Опанасович: Я їм не винуватий, шо вони дурні.

Чорт: Ну а якщо всі повтікають?

Іван Опанасович: Хай тікають, вони мені не нужні.

Чорт: Ну і сиди тут з своїм салом, кабан йобаний!

Іван Опанасович: От ти в нас дуже інтє­лє­гєнтний, шо не слово, то матюки.

Чорт іде до дверей. Раптом двері відчиняються і в них входить Хуна.

Хуна: Ви тут сідітє, а на дворє такая пагода стоіт! Я от нарошно вийшла, трохи погуляла... Так што ета вєсна со мною дєлаєт! А ви чого тут сідітє?

Гриць Якович (шуткує): Тебе чекаєм, Швецію робить.

Хуна: А шо ето такоє?

Починає тихо грати «АББА». Всі, в тому числі і Чорт, мовчать.

Хуна (наївно): Нєт, ну чєстно, рєбята?

Іван Опанасович (спльовує): Це коли один вафлями годує, а другий в сраку їбе. Інтєрєсно! На, от сало, їж...

Хуна, Гриць Якович, Іван Опанасович жеруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду і зникає. Спущене гамно, веселі звуки «АББИ» і чавкання трьох створінь зливаються в єдину симхвонію.

ЗАВІСА.

Утопія