Розділ «П’ЄСИ»

Чорт загляда до сортиру, мрійливо крутить хвостом і клаца язиком.

Чорт: Ну ти і среш, Ваня...

Іван Опанасович: А хулі тут такого? Ну, посрав...

Чорт: Ну, розказуй, як живеш, як жінка?..

Іван Опанасович: Та пішла вона на хуй!

Чорт (співчутливо): Шо такоє, Ваня?

Іван Опанасович: Та вже місяць менструації не було, мабуть, забєрємєніла...

Чорт: Так радуваться ж нада, Ваня!

Іван Опанасович: А хулі радуваться? Я її три года їбав, як врага народа, і вона не бєрємєніла. Я не люблю ото на простиню спускати, чи на живіт...

Чорт: Шо такоє, Ваня?

Іван Опанасович: В неї матка не держить, забєрємєніла, сука, коли я сам в Києві, а вона в Лохвиці.

Обидва мовчать.

Чорт у роздумі крутить хвостом.

Іван Опанасович: Та я не за то, мені інтєрєсно, хто її виїбав, вона ж тричі за мене ширша, ще й окуляри носить. Інтєлєгєнтка, блядь. В Лохвицях – заврайоно.

Зловісна мовчанка.

Чорт (спокусливо): На блядки підем сьогодні?

Іван Опанасович. Та шо я, пацан? Я в армії так наїбався, шо противно згадувать. Я, вобще, ото їбаться не понімаю. Ну шо тут такого? Штрикаєш, штрикаєш, а спроси – нахуя? Я б краще вина б ото випив...

Чорт (ніскіки не здивувавшись): Давай стакани!

Чорт виймає з ватніка кілька пляшок портвейна. Гриць Якович, який до того лежав смирно, як небіжчик, починає нервово перекидатися на простирадлі, бо гадає, шо про нього забули. Чорт розливає, Іван Опанасович ріже сало.

Гриць Якович (нервово): Мінє сюда дайтє!