Розділ «П’ЄСИ»

Гриць Якович: Блядь, де ж та Хуна поділась? Казала вчора, шо буде зі мною жить, а сама втекла...

Іван Опанасович: Та біс їх зрозуміє, тих хун, он краще – вино стоїть, пий...

Всі випивають.

Чорт: Ваня, а може, вона щас прийде, та ми Швецію зробимо?

Іван Опанасович: Яку це Швецію?

Чорт (спокусливо): Ну, це коли один вафлями годує, а другий в сраку їбе. Інтєрєсно!

Іван Опанасович: А ти шо робить будеш?

Чорт: А я так, подивлюсь...

Іван Опанасович: Нє, не можна. Вона комусь розкаже, нам тоді всім піздєц. Скажуть: «Іван Опанасович Харченко замість дісєртацію про Шевченка писать, зробив в общєжитії гнєздо разврата».

Чорт: Не скаже. Ми її вафлями нагодуємо, а потім голову відріжем і закинем до студентів. То всі подумають, шо то негри...

Іван Опанасович: Я на тих негрів дивитися не можу – чорні, а наглі! Їде в автобусі і читає якусь книжку не по-нашому, хуй просциш, тіки оченятами зир-зир. А тьолок вони наших їбуть, ті дури пащеки пораззявляють і їдуть з ними в Африку чи якусь Гвіану йобану. А негру шо, поїбав, надоїло, потім із’їв, і всі діла. Вони своїх так не люблять їсти, як наших. Наша баба потіє меньше...

Гриць Якович: Все одно, пизда ставридою бздить.

Всі троє замисленно мовчать, переварюючи інформацію Гриця Яковича.

Чорт: Ваня, а пам’ятаєш, коли ти старий був, як ти в мене просився, молодість хотів, аж душу заклав...

Іван Опанасович: Не помню.

Чорт: А казав: «Чортику, любий, зроби молодшим, дай трохи грошей, та кабанчика, та то, та сьо, я тобі вік служить буду і всіх, геть чисто, позакладаю». А сам – слина тече з рота, зубів нема, та у вухах вати півкіла стирчить.

Іван Опанасович: Ніхуя такого не помню, не було цієї хуйні.

Чорт: Ну як же, Ваня, не було, када імєнно, шо було! Казав, я як молодий буду, то не буду більше всякої хуйні робить, у поліцаї вступати, сало їсти, і таке інше, а буду ізучать «Трі стадії духа», шоб потом кричать: «Остановісь, мгновєньє, ти прє­красно!» Не ти, скажеш, а? Хто казав: «Буду Ніцше читати, а потім прєвозмогать в собі поца, і їбати по ночах дику вовчицю, і в Гонконзі дурний план курити». Шо, не ти? А хто казав: «Покину це село хуйове, а буду ананаси і бургунд­ське пиздячить із манєкєнщицями в Парижі, і через їх пойму марність зусиль». Шо, не ти?

Іван Опанасович: Шоб ти з’їв, та й не пиздів!

Гриць Якович (шуткує): Я тарілку супу, а ти кінську залупу. Га-га-га! (регоче).