Розділ «Притулок»

Ольга глянула через її плече:

— А хто там кричить?

— Спи! — повторила Марта, намагаючися закрити двері, але дівчина прослизнула в щілину, підійшла до поручнів і з цікавістю прислухалася.

— Чого ж ти хочеш? — на півтона нижче запитав старий.

— Відомо чого. Грошей, випивки і баб.

— Іди геть! — не стримавшись, гаркнув доглядач і покосився на Ольгу.

У двері знову вдарили.

— Дарма грубіяниш! Зараз ніч, а у мене в руках двоє твоїх людей.

Очі старого гнівно блиснули:

— Що ти мелеш, Борода, які люди?! Усі тут.

За дверима захихикали:

— Не всі, доглядачу, не всі. Один хлопчисько-шмаркач й один пузатий чорт зі старого набору.

Старий завагався:

— Як ти доведеш, що це мої люди?

— Подивися у вікно.

Марта вихором побігла зі сходів і припала до вікна. Старий підійшов ближче і теж вдивився.

— Я нічого не бачу. Освіти їх смолоскипом! — крикнув він до дверей.

Його наказ виконали. Марта ойкнула й затисла рукою рот.

— Але тут тільки один, і я його не знаю. Це не мій!

— Тим гірше для нього, — пробурчали за дверима. — А другий у мене в таборі. Він точно твій: той, що минулого разу капітана Флінта торпедував. Жени товар!