Розділ «Притулок»

Той почервонів і признався, що не пам’ятає.

— Я посадив корабель на планету, став готуватися до висадки. Скафандр надягнув, а шолом не встиг…

Доглядач пригальмував, злякав клаксоном удава, який низько звісився над дорогою, й підсумував:

— Негусто.

Зупинилися біля болота. Старий сказав, показуючи на зелені «галявини», де лише зрідка проглядали плями відкритої води:

— Тут ми майже стикаємося кордонами. Переправити тебе відразу чи почекаєш, поки я переговорю з тамтешнім доглядачем?

— Почекаю, — коротко відповів Олег, із сумнівом розглядаючи трясовину.

Старий вийшов з машини, прикинув напрямок і пішов прямо до найближчого «вікна». Трясовина смачно плямкнула, але не розкрилася. Людина просто розтанула в повітрі.

Олег нервово погладив бинт:

— У вас тут завжди так?

— Як? — Ольга теж вилізла з машини й витягла шию, з цікавістю розглядаючи те саме болото, яке вони переборювали з бабцею Мартою в темряві.

— Так дивно.

Ольга безтурботно знизала плечима:

— Не знаю, я тут вперше.

Олег оживився:

— Я теж і…

Договорити він не встиг: зелене щупальце, обхопило Ольгу за талію й потягло в болото. Крик, який за цим пролунав, оглушив і Олега, і чудовисько, і воно забарилося. Олег теж забарився, але встиг все-таки перемахнути через борт і вчепитися в щупальце раніше, ніж воно разом із здобиччю зникло у своєму лігвищі. Дівчина, не перестаючи кричати, запекло борсалася, а Олег люто смикав щупальце, обсипаючи його лайками.

Пролунав тріск. Щупальце обірвалося. Переможці повалилися на землю, однак трофей не випустили, і коли щупальце забилося в конвульсіях, Олег полетів у болото, а Ольга була відкинута до машини.

Кілька секунд дівчина оторопіло дивилася, як Олег повільно поринає в багнюку, потім підскочила й простягнула йому край пледа.

— Ну ти й репетуєш! — вигукнув Олег, вибравшись на твердий ґрунт. — До цього часу у вухах дзвенить.