Розділ «Притулок»

— Так, — пролепетала Ольга.

Старий прокашлявся й сказав зненацька м’яко:

— Притулок не горить, дівчинко.

— Скільки тобі разів говорити, не підходь до вікна?! — продовжувала бушувати Марта.

Ольга часто заморгала, готова розплакатися.

— Не кричи, — зупинив Марту доглядач. — Треба було толком пояснити. Розумієш, дівчинко, — звернувся він до Ольги, — ми перебуваємо в повітряному замку, а вони не горять. Якщо ти не впустиш ворога сама, Притулок залишиться неприступним. Уночі слід дотримуватися обережності, бо зло шукає шпаринки й прагне проникнути в Притулок. Не треба відкривати вікна, не треба відмикати двері. Удень добро перемагає завжди, а от уночі може й програти. Все, іди спати й нічого не бійся!

Марта повела засмучену Ольгу, а Сергій закінчив нарешті жувати й піднявся з-за стола.

— Так ти їсти будеш? — запитав він у похмурого гостя, що у відповідь тільки головою хитнув. — Тоді нема чого розсиджуватися, подушки кличуть!

Допомагаючи космонавтові-невдасі підніматися сходами, Сергій на мить обернувся:

— Цінний у тебе собака, старий! Ти зробив мені дуже велику послугу, виславши його назустріч.

Залишившись один, доглядач підкинув ще дрів у камін і прислухався до бурхливої негоди за стінами.

— Ви ще ніколи не приходили в Притулок у такій темряві, — сказав він сумно.

Ранок

— Що ти там робив?

(Кінофільм «Попелюшка», сценарій Є. Шварца)

Коли Ольга відкрила очі, у кімнаті було незвичайно світло. Дівчина вилізла з-під ковдри, зробила два кроки, які відокремлювали ліжко від стіни, й відсунула віконну штору…

Вікно до самого верху виявилося вкрите крижаними квітами. Ольга хмикнула й приклала палець до скла, щоб у розталому шматочку роздивитися панораму засніженого лісу. Бабця Марта, яка заглянула у двері, відразу виявила неподобство.

— Не стій босоніж! Умивайся, одягайся й снідати!

Спустившись сходами, Ольга застала всю компанію в зборі. На чолі стола сидів доглядач із кухлем чаю в руці, праворуч від нього Михайло задумливо крутив у пальцях сільничку, ліворуч свіжовиголений Анатолій нишком розглядав своє відображення в дзеркальному лезі столового ножа. Сергій потихеньку двома пальцями підтягував ближче тарілку з нарізаною ковбасою, а з іншого кінця стола, підперши руками забинтовану голову, похмуро дивився на всіх Олег. Бабця Марта розкладала по тарілках відбивні з макаронами.

Ольга привіталася й пройшла до вільного стільця біля Марти.