Гей, літа орел, літа сизий,
А за ним заграва…
Гуляють хлопці, козаки-молодці,
А за ними слава…
Всі втрьох співали вже злагоджено, аж із завзяттям і таким, що в двір почали збігатися люди, завмирали, слухали…
Шануйтеся ж, воріженьки,
Іде Кривоніс Чорним шляхом.
За ним – козаченьки.
Затанцюють – так ушкварять,
Аж земля трясеться.
Заспівають щиру пісню,
Аж лихо сміється…
З гурту, що вже виріс навколо них, теж підхопили пісню і здавалося, що все місто, край увесь той співає:
Гей, літа орел, літа сизий
Попід небесами,
Гуля Максим, гуля батько
Із своїми козаками…
Пісня, злетівши до вершечка тополі, відлунювала там, як здавалось, і в голубому небі, а гетьман востаннє дякував тим, хто був з ним.
– Спасибі, що поспівали зі мною. А з вами і я наче ожив… Але… Що там казати. Відспівав я своє. А ви, хлопці-молодці, козаченьки голінні, погуляйте ще. Політайте попід небесами – не перевелись ще в нас воріженьки… Тож гуляйте, покіль гуляється. Та й Україна на вас все ще сподівається…
Захрипів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Трагедія гетьмана Мазепи» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта“ на сторінці 6. Приємного читання.