— Я помилялась. І ти щойно теж мало не помилилась. Більше нікому — ні слова. Зрозуміла?
— Але…
— Я тебе вб’ю. Якщо з Вишеною щось станеться — ти не побачиш наступного світанку, — прошипіла я, нахилившись до її вуха. Збоку все виглядало так, наче ми просто перешіптуємось. Я сподівалась лише, що ніхто не помітить, яка я ошаленіла, і яка Лада перелякана.
— Ти не забула, що я теж умію битись? — пискнула вона тоненьким голосом.
Я поглянула їй у вічі і дівчина сахнулась. Біляві кучерики спурхнули в повітрі.
Якби не люди довкола — я б убила її в цю саму мить. Клянусь.
Заради Вишени — убила б.
— Я все владнаю. А ти тримай язик за зубами, — сказала я тихо, а тоді відкинула її руку і, взявши свій посуд зі столу, встала і пішла.
Мене трясло.
Розділ 13
Напевне, не про мене надто довго почуватись щасливою. Почуватися в безпеці. Саме так — із Всевладом я почувалась захищеною. Але ось з’явилася реальна проблема — і я усвідомила, що він нічим не допоможе. Хто б не був причиною відсутності Вишени вночі — я маю розібратись із цим самостійно.
Не можна нікого в це вплутувати.
Я ледь дочекалася вечора, аби без проблем поговорити з подругою.
— Хто? — спитала я її. Вишена вийшла зі мною до одного з коридорів — усміхнена, життєрадісна. Як завжди. А я мало не плакала, бо відчувала, як над нею згущаються чорні хмари. Я хотіла розігнати їх, розсунути своїми руками, своєю любов’ю до цього дурного дівчиська — та не досягала їх навіть кінчиками пальців. Ці хмари обіцяли дощ з отрути.
— Що?
— Хто, Вишено?!
— Я тебе не розумію! — вона склала на грудях руки.
— З ким ти провела сьогоднішню ніч?
Вишена зблідла, як смерть, і відступила від мене до стіни.
— З ким? — я підбігла до неї і вчепилася в її руки. — Скажи мені, з ким?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Стожар» автора Каторож Я.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 2 Мораль“ на сторінці 58. Приємного читання.