Розділ «Частина 2 Мораль»

Я не розуміла, до чого він хилить.

— Непогано.

— Якщо вчитимешся гарно, зможеш навчатись у Дарвенхарді. І вже тоді сама зможеш вказувати, хто і куди може тебе проводити. Чи не так, Всевладе?

Його дружелюбний тон виявився обманкою. Бразд не забув мою відмову.

Всевлад змовчав.

— Обійдусь, — мовила я сухо.

— Ого, яка, — Бразд хижо посміхнувся, але більше запитань не ставив.

Нарешті ми опинились у коридорі, що вів до західного корпусу.

— Вам туди, — зронила я, кивнувши в бік коридору. — Учням у цей коридор не можна.

— Ось бачиш, Ханно, ти провела нас і не померла від цього, правда?

Всевлад нічого не сказав і першим пішов коридором. Напевне, він уміє тільки командувати — подумала я.

Бразд пішов слідом.

Я зачекала трошки, коли вони звернули за ріг, а тоді побігла назад якомога швидше.

Влетіла в зал тренувань. Учні саме змагались у парах.

Маїна стояла, хитаючись з п’ятки на носок і тримаючи руки за спиною.

— Я думала, з тебе там вся кров витекла, — мовила вона холодно, коли я зайшла.

— Вибачте, директоре Маїно. Ваші нові помічники заблукали і я провела їх до західного крила.

— Вони попросили? — її очі хижо звузились.

— Вони наказали, — відповіла я неохоче. Хоч і була спокуса ляпнути, що, власне, Бразд спочатку просив. Але я знала, що Маїна такого не оцінить. Вона любила стриманість. І не схвалювала, коли учні починали зазнаватися.

— Але ти запізнилась. За це будеш битися зі мною.